Стан корупції в Україні: сприйняття і досвід. Північно-центральний макрорегіон

За останні десять років в українській політичній та соціальноекономічній сфері відбулось багато підйомів і спадів, а також безпрецедентних подій. Основною вимогою з часів Майдану було встановлення справедливості і тотальне викорінення корупції. За останні три роки в Україні відбувся так званий «електоральний Майдан»: Володимир Зеленський та його команда впевнено перемогли на виборах, що дозволяє Президенту зберігати відносно високий персональний рейтинг на третьому році при владі. Півтора роки тому країну охопила пандемія COVID-19. Події такого масштабу зазвичай змінюють сприйняття громадян, і, як у випадку з карантинними обмеженнями, їхній реальний досвід. Бум цифрових комунікацій збільшив популярність політиків, які можуть дати виборцями відчути, ніби вони розмовляють зі своїм сусідом через дорогу. З огляду на це, чи вказують результати опитування 2021 року на реальний прогрес, чи вони радше свідчать про зміни у сприйнятті громадян у звязку з добре побудованою політичною риторикою? Чи впливає на результати поточне співвідношення прибічників та противників Президента? І чи справді корупція є головною проблемою? В цьому брифі ми порівняємо загальноукраїнські результати порівнюються з даними по Київській, Полтавській, Сумській, Черкаській та Чернігівській областях, акцентуючи на відмінності у цифрах і висновках

Дослідження стану сприйняття корупції проводиться вже 15 років і охоплює питання про корупцію та протидію їй, сприйняття громадян та їхнього реального досвіду. В цьому брифі висвітлюються лише деякі з найбільш важливих результатів опитування 2021 року, а також відмінності, які спостерігались між загальнонаціональними даними та результатами з макрорегіону, що складалися з п’яти областей. Загальнонаціональна вибірка, побудована Київським міжнародним інститутом соціології, включала 10,000 респондентів, з яких не менше ніж 400 осіб в кожній області. Польовий етап дослідження відбувся наприкінці лютого 2021 року. Основне методологічне застереження полягає в тому, що пандемія та карантинні обмеження вплинули на сприйняття громадян та їхній досвід. Нижче ми представляємо дещо суперечливу, але яскраву історію, яку розповідають нам дані 2021 року.

Дивитися інтерактивну візуалізацію

Сприйняття

  • Загальнонаціональні результати 2021 року вказують на те, що «корупція» є для країни проблемою номер один (93,6% – відповіді «дуже серйозна» та «серйозна» разом). Наступними з невеликим відривом ідуть «висока вартість життя і низькі зарплати» (92,7%) та «військовий конфлікт у Донецькій і Луганській областях» (91,7%). На рівні областей, які розглядаються в цьому брифі, корупція теж знаходиться на початку списку, але у деяких випадках її випереджають інші проблеми. Результати з Полтавської та Чернігівської областей є найближчими до загальнонаціональних: корупція стоїть на першому місці, а за нею ідуть низький рівень життя та військовий конфлікт. У Чернігівській області топ-три проблеми набрали майже однакову кількість відсотків (99,8%, 99,3% та 98,8%), тому різниця між ними потрапляє у межі похибки. У Полтавській області респонденти також виокремили високу вартість і низьку якість медичних та житлово-комунальних послуг. У Сумській та Черкаській областях відзначили безробіття як одну з основних проблем; у Київській та Сумській областях вказали на зловживання наркотиками. Загалом, середній відсоток респондентів у п’яти областях, які вважають корупцію серйозним викликом для України (95,2%), є дещо вищим за загальнонаціональний показник (93,6%). Серед жителів Чернігівської області найбільше тих, хто відзначив, що корупція є «серйозною» або «дуже серйозною» проблемою (99,8%).
  • В цілому по Україні «політична корупція на найвищому рівні» сприймається як набагато більш серйозна (87,2%– відповіді «дуже серйозна» та «серйозна» разом) у порівнянні з «побутовою корупцією» (77,8%) та «корупцією у бізнесі» (74,9%). Жителі чотирьох з п’яти областей також вважають корупцію на вищому рівні більш серйозною, ніж інші види. Тільки у Сумській області респонденти відзначили, що побутова корупція (89,9%) є більш серйозною, ніж політична (86,4%). Корупцію у бізнесі вони вважають більш небезпечною, ніж мешканці решти чотирьох регіонів (85,3%), що дозволяє говорити про те, що усі три види корупції є однаково шкідливими. Жителі Київської, Полтавської, Черкаської та Чернігівської областей поставили політичну корупцію на вершині списку.
  • Загалом українці схильні вважати, що корупція широко поширена в Україні. За шкалою від 1 до 5, де 5 означає «дуже поширена», 63,0% респондентів по всій країні обрали оцінку «5» та 23,1%– оцінку «4». У п’яти областях більшість респондентів обрали найвищу оцінку, що свідчить про дуже високий рівень корупції (68,0% у Київській, 58,5% у Полтавській, 76,1% у Сумській, 67,3% у Черкаській та 77,1% у Чернігівській області). Показники у Сумській (76,1%) та Чернігівській (77,1%) областях є значно вищими, ніж в середньому по країні (63,0%), в той час як результати у інших трьох областей є подібними до загальнонаціональних.
  • В цілому по Україні респонденти відзначили, що загальний рівень корупції протягом останніх двох років «збільшився» (34,1%) або «не змінився» (52,4%), і зовсім невеликий відсоток зазначив, що рівень корупції «зменшився» (4,3%). У п’яти центрально-північних областях схожа картина: навіть у найбільш оптимістичній Черкаській області лише 7,6% респондентів вважають, що корупція зменшилась. Найбільш песимістично налаштовані жителі Чернігівської області: 46,7% відзначають, що ситуація з корупцією погіршилась. Жителі Полтавської області здебільшого вважають, що рівень корупції залишився без змін (57,0%).
  • У наступних розділах анкети респондентам пропонувалося оцінити, наскільки поширеною є корупція в певних органах влади. Верховна Рада очолила список інституцій, у яких корупція, на загальну думку, є«дуже поширеною» (64,5%). Слідом ідуть Кабінет Міністрів (52,9%), Президент та його Адміністрація (40,4%), обласні адміністрації (38,5%) і, нарешті, органи місцевого самоврядування (29,2%). Результати на рівні областей вказують на те, що Верховна Рада і Кабінет Міністрів вважаються більш корумпованими, порівняно з органами місцевого самоврядування. На відміну від загальнонаціональних результатів, жителі Полтавської та Сумської областей вважають, що їхні органи місцевого самоврядування є більш корумпованими (29,6% та 34,0% у двох областях), ніж Президент та його Адміністрація (26,7% та 30,9% у двох областях). Респонденти з Чернігівської області вирізняються тим, що вважають корупцію набагато поширенішою у Верховній Раді (74,4%) та Кабінеті Міністрів (67,1%), ніж в органах місцевого самоврядування (12,6%).
  • Українці доволі скептично ставляться до доброчесності правоохоронних та антикорупційних органів – вони вважають, що корупція «дуже поширена» у Службі безпеки України (33,8%), Національному антикорупційному бюро (29,4%), Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (29,8%), Національному агентстві з питань запобігання корупції (29,4%), Вищому антикорупційному суді України (29,9%) і Державному бюро розслідувань(27,8%). П’ять центрально-північних областей песимістично налаштовані щодо корумпованості кожної з цих інституцій, проте оцінки доволі відрізняються. Найбільш песимістично налаштовані жителі Черкаської області. У Черкаській та Чернігівській областях вищим є рівень недовіри до НАБУ (39,4% та 37,2% порівняно із загальнонаціональним показником 29,4%) і ВАКС (44,9% та 45% порівняно із загальнонаціональним показником 29,9%). Жителі Сумської (38,7%) та Черкаської (40,2%) областей оцінюють корупцію у НАЗК на значно вищому рівні, ніж в середньому по Україні (29,4%). Жителі Сумської області також вважають, що корупція дуже поширена в СБУ (45,4% порівняно із 33,8% на загальнонаціональному рівні).
  • Корупцію вважають поширеною у різних сферах – і в тих, де українці частіше стикаються з відповідними структурами (де поширеність корупції респонденти схильні оцінювати виходячи з власного досвіду)і в тих, де контакти у реальному житті практично відсутні (таким чином, мова іде про загальне сприйняття). В ході опитування респондентам пропонували оцінити рівень поширення корупції у 21-й сфері життя та інституції. В середньому, респонденти вважають корупцію менш поширеною у шкільних адміністраціях та серед вчителів (14,6%), у центрах надання адміністративних послуг (14,7%), при отриманні позики від державних інституцій (18,9%). Натомість, корупція вважається «дуже поширеною» у митних органах (55,1%), судовій системі (54,8%), прокуратурі (46,4%) та закладах охорони здоров’я (46,1%). У чотирьох з п’яти областей респонденти вважають, що найбільш корумпованою є судова система (43,3% у Київській, 54,9% у Полтавській, 66,6% у Черкаській та 64,6% у Чернігівській областях). На думку жителів Сумської області, найбільш корумпованими є заклади охорони здоров’я (33,4%) та прокуратура (33,2%). У Чернігівській області найменш корумпованими вважаються шкільні адміністрації та вчителі (лише 1,5% респондентів відзначили, що корупція «дуже поширена» у школах).
  • Респондентам було запропоновано обрати до трьох основних причин корупції в українському суспільстві. Як загальнонаціональні, так і регіональні результати вказують на те, що корупція існує головним чином через відсутність адекватного покарання (54,9% у Київській, 50,2% у Полтавській, 52,3% у Сумській, 60,1% у Черкаській та 71,8% у Чернігівській областях). Серед інших причин – низька обізнаність громадян щодо процедур та правил у державних інституціях (16,4% у Полтавській та 16,3% у Сумській області), а також нечесність політиків і посадових осіб (15,7% у Київській області). Інші причини поширення корупції набрали значно менше відсотків.
  • Примітний контраст можна спостерігати, порівнюючи відповіді на запитання «Хто відповідальний за подолання корупції в Україні?» і чи хочуть ці самі органи «подолати корупцію в Україні». Так, загальнонаціональні результати вказують на те, що державні органи, які є відповідальними за протидію корупції, не готові реально боротися з нею, в той час як суб’єкти, які не мають такого обов’язку (ЗМІ, громадські організації, бізнес та звичайні громадяни), сприймаються як ті, хто бажає боротися із лихом корупції найбільше. Загалом по Україні, Президент та його Адміністрація вважаються найбільш відповідальними за боротьбу з корупцією (55,0%), Верховну Раду (49,1%) та Кабінет Міністрів (31,8%). На другому «рівні» відповідальності за боротьбу з корупцією опиняються спеціалізовані структури та правоохоронні органи, починаючи з Вищого антикорупційного суду (26,3%) і закінчуючи Національною поліцією (13,4%). На органи місцевого самоврядування (9,5%) та обласні адміністрації (8,4%) покладають майже таку саму відповідальність, як і на звичайних громадян (8,5%), ЗМІ (1,9%), громадські організації (1,8%) та бізнес (1,3%).

Дані, розбиті по областях, показують деякі відмінності, особливо у Сумській області. У чотирьох з п’яти областей, як і загалом по Україні, респонденти вважають, що Президент та його Адміністрація несуть найбільшу відповідальність за боротьбу з корупцією (65,0% у Київській, 61,7% у Полтавській, 55,6% у Черкаській та 84,5% у Чернігівській областях). Жителі Сумської області вважають інакше та покладають найбільшу надію на спеціалізовані антикорупційні органи: НАБУ (46,4%), САП (45,8%), ВАКС (45,1%) та НАЗК (42,4%). Мінімум 5,0% респондентів у Київській та максимум 12,3% респондентів у Черкаській області вважають, що за боротьбу з корупцією відповідають звичайні громадяни.

Звичайні громадяни (67,0%), ЗМІ (41,7%), громадські організації (39,7%) та бізнес (21,7%) вважаються тими, хто найбільше прагне ефективних антикорупційних змін згідно з результатами за загальнонаціональною вибіркою. На думку респондентів, готовість боротися з корупцією з боку спеціалізованих органів, судової системи, прокуратури, обласних адміністрацій та місцевого самоврядування коливається між 6,4% (судова система) та 15,4% (органи місцевого самоврядування). З числа державних органів, Президент та його Адміністрація сприймаються як найбільш готові протидіяти корупції (19,4%) – значно більше, ніж Кабінет Міністрів (9,9%) чи Верховна Рада (7,1%). Ці  дані, втім, слід інтерпретувати обережно, оскільки вони можуть бути пов’язані з популярністю політиків, що займають ключові посади (наприклад, Прем’єр-міністр, Голова Уряду, або сам Президент), а не з практичною антикорупційною діяльністю.

У п’яти центрально-північних областях, як і загалом по Україні, «звичайні громадяни», «ЗМІ» та «громадські організації» очолюють список суб’єктів, які найбільше бажають подолати корупцію. На відміну від решти областей,  31,5% респондентів Сумщини вважають, що Президент та його Адміністрація готові до реальних антикорупційних дій – це на 12% більше, ніж загальнонаціональний показник (19,4%).

  • Українці схильні вважати, що влада здебільшого неефективно у бореться з корупцією: 38,5% вважають її «зовсім неефективною» (1 бал) і 31,9% – «неефективною» (2 бали). Тільки 3,0% респондентів стверджують, що державні органи є «дуже ефективними» (5 балів). Як і загалом по Україні, жителі центрально-північних областей скептично налаштовані щодо антикорупційних зусиль з боку держави. Найбільший відсоток респондентів, які вважають зусилля державних органів ефективними, у Київській області (3,3%). У чотирьох з п’яти областей більшість респондентів вважають зусилля держави  «зовсім неефективними»: 36,9% у Київській, 50,5% у Сумській, 48,7% у Черкаській та 63,7% у Чернігівській областях. У Полтавській області респонденти здебільшого обирали варіант «неефективні» (44,5%).

Реальний досвід

  • Аналізуючи та інтерпретуючи дані щодо корупції, ми завжди маємо зважати на те, чи озвучують респонденти свої погляди і переконання чи, навпаки, розповідають про реальний досвід. Як показано вище, українці схильні бачити найбільшим викликом для своєї держави політичну корупцію; і в цілому відчувають, що ситуація з корупцією стоїть на місці або погіршується. У той же час реальний досвід, який описують громадяни, відображає буденні ситуації при взаємодії з органами влади. У п’яти центрально-північних областях двоє респондентів з десяти стикалися з корупційними ситуаціями за останні 12 місяців. Цей показник найвищий у Київській (23,6%) та Черкаській (22,0%) областях. Найнижчий відсоток – у Чернігівській області, де тільки 3,0% респондентів підтвердили, що вони або члени їхніх родин за останні 12 місяців стикалися з корупцією удержавних закладах, включаючи освітні, медичні та інші установи.
  • Із запропонованої респондентам 21-єї тематичної сфери та життєвої ситуації найбільше контактів з державними структурами припало на заклади охорони здоровя – переважно державні (54,5% по всій Україні; 56,8% у Київській, 44,2% у Полтавській, 42,0% у Сумській, 54,9% у Черкаській та 41,5% у Чернігівській областях). Через набагато меншу кількість контактів з іншими структурами, складно отримати надійні та репрезентативні дані: у багатьох випадках менше десяти відсотків респондентів на область мали справу з певною сферою. У випадку з державними закладами охорони здоров’я, респонденти з п’яти областей повідомили про ситуації, коли у них вимагали хабар (максимум у Сумській та Черкаській областях – 26,0% та 27,9% відповідно), коли вони самі пропонували гроші або подарунок (максимум у Полтавській області – 15,1%) чи використовували особисті звязки, щоб отримати медичні послуги (максимум у Полтавській та Київській областях – 11,0% та 10,4% відповідно). Дещо незрозумілим чином, жителі Чернігівської області відзначили, що вони майже не стикалися з жодним із цих трьох явищ у закладах охорони здоров’я (вимагання хабарів – 1,2%; добровільні хабарі – 0,6%; особисті зв’язки – 1,2%). У той же час, жителі Чернігівської області повідомили, що купували медикаменти та витратні матеріали перед тим, як іти до лікаря або в лікарню (56,5%), платили гроші у «благодійні фонди» (35,0%) та надавали безкоштовні послуги чи платили неофіційно у лікарнях і поліклініках за отримання медичних послуг (21,1%) – як і в інших чотирьох областях. Найбільше респондентів, які повідомили про придбання ліків та витратних матеріалів як умову лікування, було у Полтавській та Черкаській області (64,8% та 67,9% відповідно). 42,0% жителів Черкаської області також відзначили, що платили у «благодійні фонди», що є найвищим показником серед п’яти областей і майже на 12% вище, ніж в середньому по Україні. 29,7% жителів Сумської області робили неофіційні сплати або надавали безкоштовні послуги в обмін на лікування.

Наміри, погляди та мотивації

  • Надаючи оцінку ситуації з корупцією та антикорупційною діяльністю, варто звернути увагу на глибинні мотиви, рушійні фактори та погляди. Важливо, що корупція загалом сприймається як небажане, ганебне явище. Це робить респондентів потенційно схильними до так званих «соціально бажаних відповідей» – коли люди обирають те, що сприймається позитивним та соціально прийнятним, і уникають сумнівних варіантів. Отже, не дивно, що українці схильні вважати корупційну поведінку неприпустимою: три чверті респондентів по всій країні відзначили, що корупція не можна виправдати за будь-яких обставин (42,0%) або убільшості випадків (33,2%). Тільки 2,2% в середньому по країні вважають, що корупція завжди виправдана і 13,0% респондентів можуть виправдати корупцію у більшості випадків, але не завжди. Респонденти з центрально-північних областей були доволі категоричними у відповідях на це запитання. Майже  три чверті респондентів з Сумської та Чернігівської областей (72,7% і 73,9% відповідно) стверджують, що корупцію не є виправдати, навіть якщо це може допомогти у розв’язанні важливої проблеми. Жителі Полтавської області були менш суворі у своїх переконаннях – 34,1% зазначили, що корупція невиправдана у більшості випадків. Відповіді в усіх п’яти областях демонструють «соціально бажану» позицію.
  • Оскільки корупцію часто розглядають як зазіхання на права людини (наприклад, відмова у наданні законних послуг), респондентів запитували про готовність боротися за свої права, коли вони мають справу з державними структурами. Жителі Полтавської та Сумської областей (20,7% та 22,7% відповідно) продемонстрували справедливе обурення щодо правопорушників і зазначили, що вони «повністю готові» відстоювати свої права. Жителі Чернігівської області були значно менш впевнені – 40,1% відзначили, що зовсім не готові захищати свої права перед бюрократами. Попри те, що вибірка у наступному питанні дуже маленька (що має застерегти нас від глибокого порівняння та далекосяжних висновків), відповіді вказують на те, що українці по всій державі та у п’яти областях несхильні виступати на захист своїх прав, порушуваних державними структурами, бо не вірять в успіх у відновленні цих прав. Зокрема, жителі Сумської області були занепокоєні можливим переслідуванням або включенням до «чорного списку» внаслідок боротьби за свої права. Респонденти з Сумської та Черкаської областей зауважили також, що не знають, куди звертатися у випадку порушення їхніх прав.
  • Відповідаючи на питання щодо антикорупційних заходів, респонденти по всій країні виділили чотири основні напрямки: забезпечити невідворотне покарання (26,0%), скасувати недоторканність депутатів Верховної Ради (23,1%), звільнити корумпованих чиновників і позбавити їх права поновлення на посадах (17,2%), та чітко визначити повноваження органів влади і вдосконалити їхні внутрішні антикорупційні механізми (15,0%). Ці чотири підходи, хоч і в різному порядку для кожної області, посіли верхні місця у списку з десяти запропонованих. Жителі Київської (36,0%), Сумської (20,8%) та Черкаської (31,1%) областей вважають , що найбільш дієвим заходом є скасування депутатської недоторканності. Респонденти у Полтавській (27,7%), Сумській (32,0%), Черкаській (32,4%) та Чернігівській (35,0%) областях висловилися за невідворотність покарання за корупційні дії. Жителі Полтавської (22,5%) та Чернігівської (19,4%) областей вказали на необхідність чіткого визначення повноважень та обов’язків державних структур і покращення їхніх внутрішніх антикорупційних механізмів.
  • Три останні запитання краще розглядати разом, оскільки всі вони стосуються висловленої готовності брати участь у антикорупційних діях, а також факторів, що сприяють або перешкоджають такій участі. Загалом для українців найбільш звичним є подання петицій до державних структур усіх рівнів (23,4%) та повідомлення про корупцію у ЗМІ або соціальних мережах для привернення уваги до таких випадків і створення суспільного тиску (22,3%). Жителі Чернігівської області найменше зацікавлені у створенні і підписуванні петицій (9,7%), тоді як респонденти з Черкаської області висловили найбільшу готовність брати участь у мітингах чи протестах (19,4% проти 11,0% в середньому по Україні).

Трьома основними мотивуючими факторами на загальнонаціональному рівні є відчуття, що корупція має пряме відношення до респондентів та їхніх родин (71,5%), гарантії анонімності і безпеки для учасників антикорупційних дій (66,6%) та наявність доступних і простих механізмів участі (64,0%). Регіональний розподіл показує, що відповіді жителів Київської та Полтавської областей найближчі до середніх показників по Україні. Респонденти з Сумської області вказали, що всі запропоновані фактори мотивують їх з майже однаковою силою. Респондентів з Чернігівської області заохотити виявилося найважче – тут найвищий відсоток тих, кого «зовсім не мотивують» усі перелічені варіанти.

Основними факторами, що перешкоджають, є фізична небезпека (74,1%), невіра у ефективність власних дій (70,7%) і брак довіри до антикорупційних органів (69,3%). На регіональному рівні респонденти відзначили також недостатню обізнаність щодо наявних антикорупційних інструментів (74,4% – Полтавська і 66,4% – Чернігівська область), ризик звільнення з роботи або відрахування дітей зі школи (62,9% – Чернігівська область), брак довіри до антикорупційних громадських організацій (60,1% – Сумська і 64,5% – Чернігівська область) та втому від антикорупційної тематики (62,1% – Сумська область).

Що це означає?

В цьому брифі детально розглядається макрорегіон, який включає п’ять центрально-північних областей України. Погляди респондентів у Київській, Полтавській, Сумській, Черкаській та Чернігівській областях співставні з загальноукраїнськими тенденціями. Загалом підсумки опитування можна викласти у наступних десяти пунктах:

  1. Корупція сприймається як проблема номер один на загальнонаціональному рівні. У п’яти областях інші проблеми теж набрали значну кількість відсотків і, оскільки межа похибки є більшою, важко сказати, яка проблема є основною. Але корупція викликає значне занепокоєння жителів макрорегіону.
  2. По всій країні вважають, що корупція на вищих щаблях влади є більш серйозною проблемою у порівнянні з побутовою корупцією та корупцією у бізнесі. Те саме вірно для Київської, Полтавської, Черкаської та Чернігівської областей. Жителі Сумської області відзначають, що побутова корупція є більш руйнівною (відмінність у відсотках є більшою, ніж межа похибки). Корупція у бізнесі загалом сприймається як менш серйозна проблема.
  3. Вісім із десяти респондентів на загальнонаціональному рівні вважають, що корупція «дуже поширена» або «поширена». Подібна ситуація і у п’яти центрально-північних областях. Респонденти у Сумській та Чернігівській області налаштовані найбільш песимістично: 93,5% та 94,9% відзначили, що корупція є «дуже поширеною» або «поширеною».
  4. Щодо змін у ситуації з корупцією протягом останніх двох років, навіть у більш оптимістично налаштованій Черкаській області тільки один з десяти респондентів вважає, що рівень корупції зменшився. Більшість жителів п’яти областей вважають, що рівень корупції залишився таким самим або збільшився (цей показник найвищий у Чернігівській області – 46,7% порівняно до 34,1% в середньому по країні). Тим не менш, ці дані треба інтерпретувати обережно: порівняння з результатами попередніх років вказує на те, що у реальному житті українці стали стикатися з корупцією менше. Натомість, на сприйняття корупції впливає не тільки особистий досвід (переважно пов’язаний з побутовою корупцією), але й атмосфера у суспільстві та історії, поширювані у ЗМІ.
  5. Підтверджуючи загальну тенденцію бачити джерелом корупції вищі щаблі влади, українці відзначають, що рівень корупції у центральних органах (Верховній Раді, Кабінеті Міністрів, Адміністрації Президента) вищий, ніж в органах місцевого самоврядування. Корупцію здебільшого сприймають як «проблему у високих кабінетах». В той самий час, респонденти у Полтавській та Сумській областях вважають, що Адміністрація Президента є менш корумпованою, ніж органи місцевого самоврядування. Загалом Адміністрація Президента сприймається як найменш корумпована з-поміж центральних органів влади (Верховна Рада, Уряд та Президент).
  6. Найбільшу відповідальність за боротьбу з корупцією українці покладають на Президента і його Адміністрацію та Верховну Раду. У чотирьох з п’яти областей подібна ситуація, а у Сумській області жителі вважають, що найбільша відповідальність лежить на спеціалізованих антикорупційних органах (НАБУ, НАЗК, САП та ВАКС). Ця відмінність є значною і не перекривається межами похибки. Респонденти у інших областях, крім Сумської, вважають, що політична воля до змін є більш важливою, ніж спеціальні повноваження, якими наділені антикорупційні органи (їх ставлять ближче до середини «рейтингу відповідальності»). Громадян, ЗМІ, громадські організації та бізнес сприймають набагато менш відповідальними за боротьбу з корупцією. В свою чергу, «рейтинг готовності», тобто список організацій та установ, які, на думку респондентів, мають волю до подолання корупції, є протилежним. Респонденти з усієї України та у п’яти областях вважають, що звичайні громадяни, ЗМІ, громадські організації та бізнес хочуть подолати корупцію, тоді як органи влади не сприймаються як лідери у цьому процесі. З усіх державних структур найбільше довіряють Президенту та його Адміністрації, а також органам місцевого самоврядування.
  7. Протягом останніх років зменшувалась кількість корупційних випадків корупції у повсякденному житті. В середньому по Україні за останній рік тільки 16 зі 100 респондентів особисто або членів їх родин стикалися з корупцією. Показники у п’яти областях відповідають загальнонаціональним: найбільший відсоток респондентів, які стикалися з корупцією, у Київській (23,6%) та Черкаській (22,0%) областях. Жителі Чернігівської області заявляють, що майже не стикалися з корупційними ситуаціями (96,7% відзначили, що не мали такого досвіду за останній рік). Тут варто ще раз згадати, що загалом україніці вважають корупцію більш поширеною на високому політичному рівні, порівняно із побутовою корупцією та корупцією у бізнесі.
  8. З 21-го типу життєвих ситуацій та установ, які було включено до опитування, більше половини респондентів по всій країні взаємодіяли із закладами охорони здоров’я (переважно державними). Жителі п’яти областей повторюють цю тенденцію: найменший відсоток контактів з медичними закладами припадає на Чернігівську (41,5%) та Сумську (42,0%) області. Загалом респонденти говорять про те, що у них вимагали хабар чи неофіційну оплату, або вони самі пропонували гроші чи використовували особисті зв’язки для отримання медичних послуг.
  9. Аналогічно із середніми показниками по Україні, жителі макрорегіону вважають, що невідворотність покарання за корупційні дії є ключовим фактором боротьби з корупцією. Інші популярні антикорупційні заходи включають скасування недоторканності депутатів Верховної Ради, заборону поновлення на посадах корумпованим чиновникам та чітке визначення відповідальності органів влади і наявність міжвідомчих антикорупційних механізмів.
  10. Існують численні фактори, що сприяють, або навпаки, перешкоджають участі громадян у антикорупційній діяльності. Як загалом по Україні, так і у п’яти областях респонденти більш схильні брати участь в антикорупційних діях, якщо ситуація важлива безпосередньо для них та якщо є гарантії анонімності і безпеки. Серед найбільш гальмуючих факторів – потенційна фізична небезпека (особиста або родини), невіра у те, що подібні дії можуть щось змінити, та брак довіри до органів влади, як лідерів у боротьбі з корупцією.

Соціологічне опитування «Стан корупції в Україні: сприйняття і досвід» є унікальним багаторічним дослідженням сприйняття корупції громадянами України та їхнього реального досвіду. Це дослідження проводилось у 2007, 2009, 2011, 2015, 2018 та 2021 роках з вибіркою у понад 10,000 респондентів щороку, що дозволяє порівнювати дані на рівні областей. Результати є репрезентативними для дорослого населення (18+) з усіх областей України та міста Київ. Тимчасово окуповані території Автономної Республіки Крим, міста Севастополь, та окремих районів Донецької і Луганської областей не включалися до опитувань 2015-2021 років. Вибірка є багатоступеневою, з квотою на останньому ступені відбору. Інтерв’ю щороку проводились особисто. Межа похибки для даних загальнонаціонального рівня складає ≤ 1.5%.

Загальнонаціональне соціологічне опитування «Стан корупції в Україні: сприйняття і досвід» вперше проводилось у 2007 і 2009 роках Management Systems International (MSI), а потім було продовжено Pact Inc. у 2011, 2015, 2018 і 2021 роках за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Дані опитування, інтерпретація та аналіз є винятковою відповідальністю Pact та його виконавчих партнерів i не обов’язково відображають погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.

Файли для завантаження
Generated by Fontastic.me