Стан корупції в Україні: сприйняття і досвід. Південний макрорегіон

За останні десять років в українській політичній та соціально–економічній сфері відбулось багато підйомів і спадів, а також безпрецедентних подій. Основною вимогою з часів Майдану було встановлення справедливості і тотальне викорінення корупції. За останні три роки в Україні відбувся так званий «електоральний Майдан»: Володимир Зеленський та його команда впевнено перемогли на виборах, що дозволяє Президенту зберігати відносно високий персональний рейтинг на третьому році при владі. Півтора роки тому країну охопила пандемія COVID-19. Події такого масштабу зазвичай змінюють сприйняття громадян, і, як у випадку з карантинними обмеженнями, – їхній реальний досвід. Бум цифрових комунікацій збільшив популярність політиків, які можуть дати виборцями відчути, ніби вони розмовляють зі своїм сусідом, людиною, яка живе через дорогу. З огляду на це, чи вказують результати опитування 2021 року на реальний прогрес, чи вони радше свідчать про зміни у сприйнятті громадян у зв’язку з добре побудованою політичною риторикою? Чи впливає на результати поточне співвідношення прибічників та противників Президента? І чи справді корупція є головною проблемою? У цьому брифі ми порівняємо загальноукраїнські результати з даними по Кіровоградській, Миколаївській, Одеській та Херсонській областях, акцентуючи на відмінності у цифрах і висновках.

Дослідження стану сприйняття корупції проводиться вже 15 років і охоплює питання про корупцію та протидію їй, сприйняття громадян та їхнього реального досвіду. В цьому брифі висвітлюються лише деякі з найбільш важливих результатів опитування 2021 року, а також відмінності, які спостерігались між загальнонаціональними даними та результатами з макрорегіону, що складалися з п’яти областей. Загальнонаціональна вибірка, побудована Київським міжнародним інститутом соціології, включала 10,000 респондентів, з яких не менше ніж 400 осіб в кожній області. Польовий етап дослідження відбувся наприкінці лютого 2021 року. Основне методологічне застереження полягає в тому, що пандемія та карантинні обмеження вплинули на сприйняття громадян та їхній досвід. Нижче ми представляємо дещо суперечливу, але яскраву історію, яку розповідають нам дані 2021 року.

Дивитися інтерактивну візуалізацію

Сприйняття

Загальнонаціональні результати 2021 року вказують на те, що «корупція» є для країни проблемою номер один (93,6% – відповіді «дуже серйозна» та «серйозна» разом). Наступними з невеликим відривом ідуть «висока вартість життя і низька заробітна плата» (92,7%) та «військовий конфлікт у Донецькій і Луганській областях» (91,7%). На рівні областей, які розглядаються в цьому брифі, цифри дуже схожі між собою, тому складно визначити, які саме проблеми є найбільш серйозними для респондентів. Отримані тут показники є одними з найвищих по всій країні: 100% жителів Кіровоградської області вважають, що «висока вартість життя і низька заробітна плата» є серйозною проблемою для України; 99,5% у Одеській та Херсонській областях відзначили «безробіття» та «високу вартість життя і низьку заробітну плату» як найбільш серйозні проблеми. Загалом, відповіді на це запитання вказують на песимізм та стримуване невдоволення жителів південних областей. Недивно, що у цьому макрорегіоні середній відсоток респондентів (99,0%), які вважають, що корупція є серйозною проблемою, вищий, ніж по країні в цілому (93,6%).
В цілому по Україні «корупція на найвищому рівні» сприймається як набагато більш серйозна (87,2%– відповіді «дуже серйозна» та «серйозна» разом) у порівнянні з «побутовою корупцією» (77,8%) та «корупцією у бізнесі» (74,9%). Жителі чотирьох південних областей поділяють ці почуття: корупція на вищому рівні сприймається як більш серйозна, ніж інші види. Респонденти з Миколаївської області відзначили, що «корупція у бізнесі» (88,8%) є трохи більш серйозною, ніж «побутова корупція» (86,5%). Подібно до попереднього запитання, середній показник у цьому макрорегіоні щодо серйозності «корупції на найвищому рівні» (92,9%) є вищим, ніж по Україні в цілому (87,2%).
Загалом українці схильні вважати, що корупція широко поширена в Україні. За шкалою від 1 до 5, де 5 означає «дуже поширена», 63,0% респондентів по всій країні обрали оцінку «5» та 23,1%– оцінку «4». В усіх чотирьох областях більшість респондентів обрали найвищу оцінку, що свідчить про дуже високий рівень корупції (64,5% у Кіровоградській, 49,0% у Миколаївській, 71,1% в Одеській та 64,7% у Херсонській області). Примітно, що жителі Миколаївської області значно менше занепокоєні поширеністю корупції (83,7%), ніж жителі Кіровоградської (91,8%), Одеської (91,8%) та Херсонської областей (91,2%).
В цілому по Україні респонденти відзначили, що загальний рівень корупції протягом останніх двох років «збільшився» (34,1%) або «лишився таким самим» (52,4%), і зовсім невеликий відсоток зазначив, що рівень корупції «зменшився» (4,3%). У чотирьох південних областях схожа картина: навіть у найбільш оптимістично налаштованій Херсонській області лише один з двадцяти респондентів (5,2%) зазначив, що корупція зменшилась. Порівняно із загальнонаціональним показником 34,1%, серед жителів Миколаївської (43,6%), Одеської (44,8%) та Херсонської (40,0%) областей більше тих, хто вважає, що ситуація погіршилась.
У наступних розділах анкети респондентам пропонувалося оцінити, наскільки корумпованими є певні державні органи та структури. Верховна Рада очолила список інституцій, у яких корупція, на загальну думку, є«дуже поширеною» (64,5%), далі у рейтингу йдуть Кабінет Міністрів (52,9%), Президент та його Адміністрація (40,4%), обласні адміністрації (38,5%) і, нарешті, органи місцевого самоврядування (29,2%). Результати на рівні областей вказують на те, що Верховна Рада і Кабінет Міністрів вважаються більш корумпованими, порівняно з органами місцевого самоврядування. Президент та його Адміністрація сприймаються як менш схильні до корупції, порівняно з Верховною Радою і Кабінетом Міністрів. Жителі Одеської та Херсонської областей вважають, що рівень корумпованості Президента та його Адміністрації приблизно такий самий як у обласних адміністраціях.
Українці доволі скептично ставляться до правоохоронних та антикорупційних органів – вони вважають, що корупція «дуже поширена» у Службі безпеки України (33,8%), Національному антикорупційному бюро (29,4%), Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (29,8%), Національному агентстві з питань запобігання корупції (29,4%), Вищому антикорупційному суді України (29,9%) і Державному бюро розслідувань(27,8%). Чотири південних області мають різний рівень песимізму щодо корумпованості кожної з цих інституцій, але оцінюють їх більш-менш однаково в межах області. Корупція у новостворених антикорупційних органах (НАБУ, САП, НАЗК та ВАКС) оцінюється на приблизно такому самому рівні, як у Службі безпеки та Державному бюро розслідувань. Загалом жителі Кіровоградської та Одеської областей вважають, що всі перелічені інституції на 10-20% більш корумповані, ніж в середньому по країні. Загальнонаціональний показник корумпованості шести інституцій складає 30,0% (у Кіровоградській області – 40,1%, у Одеській – 49,7%).
Корупцію вважають поширеною у різних сферах – і в тих, де українці частіше стикаються з відповідними структурами, і в тих, де контакти у реальному житті практично відсутні (таким чином, мова іде про загальне сприйняття). В середньому, респонденти вважають корупцію менш поширеною у шкільних адміністраціях та серед вчителів (14,6%), у центрах надання адміністративних послуг (14,7%), при отриманні позики від державних інституцій (18,9%). Натомість, корупція вважається «дуже поширеною» у митних органах (55,1%), судовій системі (54,8%), прокуратурі (46,4%) та закладах охорони здоров’я (46,1%). Жителі чотирьох південних областей виокремили судову систему та митницю як найбільш корумповані.
Респондентам було запропоновано обрати до трьох основних причин поширення корупції в українському суспільстві. Як загальнонаціональні, так і регіональні результати вказують на те, що корупція існує головним чином через відсутність адекватного покарання за неї. Несподівано, респонденти з Кіровоградської області також виокремили «Звичку населення вирішувати все за допомогою корупції, в т. ч. хабарів» (24,0%). Респонденти з інших областей не вважають цю причину настільки значною (7,0% у Миколаївській, 11,7% в Одеській та 9,5% у Херсонській областях).
Примітний контраст можна спостерігати, порівнюючи відповіді на запитання «хто відповідальний за подолання корупції в Україні» і чи готові ці самі органи «подолати корупцію в Україні». Так, загальнонаціональні результати вказують на те, що державні органи, які є відповідальними за протидію корупції, не готові реально боротися з нею, в той час як суб’єкти, які не мають такого обов’язку (ЗМІ, громадські організації, бізнес та звичайні громадяни), сприймаються як ті, хто бажає боротися із лихом корупції найбільше. Загалом по Україні, Президент та його Адміністрація вважаються найбільш відповідальними за боротьбу з корупцією (55,0%), наступними вказують Верховну Раду (49,1%) та Уряд (31,8%). На другому «рівні» відповідальності за боротьбу з корупцією опиняються спеціалізовані структури та правоохоронні органи: починаючи з Вищого антикорупційного суду (26,3%) і закінчуючи Національною поліцією (13,4%). На органи місцевого самоврядування (9,5%) та обласні адміністрації (8,4%) покладають майже таку саму відповідальність, як і на звичайних громадян (8,5%), ЗМІ (1,9%), громадські організації (1,8%) та бізнес (1,3%).

Дані, розбиті по областях, показують деякі відмінності. Як і загалом по Україні, Президент та Верховна Рада вважаються найбільш відповідальними за боротьбу з корупцією, але рівень цієї відповідальності відрізняється. Респонденти у Кіровоградській та Миколаївській областях вважають, що Президент та Верховна Рада несуть майже однакову відповідальність (різниця між цими двома інституціями складає 0,7% у Кіровоградській та 1,2% у Миколаївській областях). В Одеській області ця різниця дорівнює 17,3% – респонденти вважають, що Президент та його Адміністрація є значно більш відповідальними за антикорупційну роботу. Жителі Кіровоградської області вирізняються тим, що покладають дуже незначну відповідальність на новостворені антикорупційні органи (відсотки дуже низькі, порівняно із іншими трьома областями та по країні в цілому). Водночас, у Кіровоградській області наголошують на відповідальності органів місцевого самоврядування, обласної адміністрації та звичайних громадян. У інших трьох областях не спостерігається такої тенденції (показники по Миколаївській, Одеській та Херсонській областях є подібними до загальнонаціональних).

Звичайні громадяни (67,0%), ЗМІ (41,7%), громадські організації (39,7%) та бізнес (21,7%) вважаються тими, хто найбільше прагне ефективних антикорупційних змін. На думку респондентів, готовість боротися з корупцією з боку спеціалізованих органів, судової системи, прокуратури, обласних адміністрацій та місцевого самоврядування коливається між 6,4% (судова система) та 15,4% (органи місцевого самоврядування). З числа державних органів, Президент та його Адміністрація сприймаються як найбільш готові протидіяти корупції (19,4%) – значно більше, ніж Кабінет Міністрів (9,9%) або Верховна Рада (7,1%). Втім, ці дані слід інтерпретувати обережно, оскільки вони можуть бути пов’язані з популярністю політиків, що займають ключові посади (наприклад, Прем’єр-міністр, Голова Уряду, або сам Президент), а не з практичною антикорупційною діяльністю.

У чотирьох південних областях, як і загалом по Україні, «звичайні громадяни», «ЗМІ» та «громадські організації» очолюють список суб’єктів, які бажають подолати корупцію. У Херсонській області респонденти також виявили значну довіру до НАБУ, НАЗК та САП, відмічаючи ці структури як найбільш готові боротися з корупцією, порівняно з іншими державними органами.

Українці схильні вважати, що влада здебільшого неефективно бореться з корупцією: 38,5% вважають її «зовсім неефективною» (1 бал) і 31,9% – «неефективною» (2 бали). Тільки 3,0% респондентів стверджують, що державні органи є «дуже ефективними» (5 балів). Жителі південних областей загалом скептично налаштовані щодо антикорупційних зусиль з боку держави. Подібно до загальнонаціональної тенденції, дуже мало респондентів відзначили, що зусилля державних органів були ефективними: від 0,8% у Херсонській до 3,3% у Одеській області. Загалом «рівень неефективності» (сума відповідей «зовсім неефективні» та «неефективні») дорівнює 70,4% по Україні, в той час як жителі південного макрорегіону налаштовані більш песимістично: цей показник сягає 88,3% у Кіровоградській, 78,7% у Миколаївській, 84,9% у Одеській та 79,8% у Херсонській областях.

Реальний досвід

Аналізуючи та інтерпретуючи дані щодо корупції, ми завжди маємо зважати на те, чи озвучують респонденти свої погляди і переконання чи, навпаки, розповідають про реальний досвід. Як показано вище, українці схильні вважати найбільшим викликом для своєї держави політичну корупцію; і в цілому відчувають, що ситуація з корупцією стоїть на місці або погіршується. У той же час реальний досвід, який описують громадяни, відображає щоденні ситуації, з якими вони стикаються під час взаємодії з органами влади. Респонденти зМиколаївської області найменше стикалися з корупційними ситуаціями (9,5%), але серед них також і найвищий відсоток тих, хто обрав варіант «важко сказати», або відмовився відповідати – 14,1% (порівняно з 9,4% у Херсонській чи 1,0% у Кіровоградській областях). З іншого боку, в Одеській області кожний четвертий респондент (25,5%) стикався з корупцією особисто або через членів родини.
Із запропонованої респондентам 21-єї тематичної сфери та життєвої ситуації найбільше контактів з державними структурами припало на заклади охорони здоров’я – переважно державні (54,5% по всій Україні; 36,3% у Кіровоградській, 56,5% у Миколаївській, 54,6% уОдеській і 66,8% у Херсонській області). Через набагато меншу кількість контактів з іншими структурами, складно отримати надійні та репрезентативні дані: у багатьох випадках менше десяти респондентів на область мали справу з певною сферою. У випадку з державними закладами охорони здоров’я, респонденти з чотирьох областей повідомили про ситуації коли у них вимагали хабар (найбільше – 44,4% в Одеській та найменше – 4,4% у Миколаївській областях), коли вони самі пропонували гроші або подарунок (найбільше – 25,7% у Одеській та найменше – 2,6% у Миколаївській областях) чи використовували особисті зв’язки, щоб отримати медичні послуги (найбільше – 28,0% у Кіровоградській та найменше – 6,6% у Миколаївській областях). Незвичайно низькі показники у Миколаївській області можуть бути пов’язані з небажанням респондентів повідомляти про випадки корупції (14,1% відмовилися відповідати на запитання, чи стикалися вони з певними проявами корупції).

Наміри, погляди та мотивації

Оцінюючи ситуацію з корупцією та антикорупційною діяльністю, варто звернути увагу на глибинні мотиви, рушійні фактори та погляди. Важливо, що корупція загалом сприймається як небажане, ганебне явище. Це робить респондентів потенційно схильними до так званих «соціально бажаних відповідей» – коли люди обирають те, що сприймається позитивним та соціально прийнятним, і уникають сумнівних варіантів. Отже, не дивно, що українці схильні вважати корупційну поведінку неприпустимою: три чверті респондентів по всій країні відзначили, що корупція невиправдана за будь-яких обставин (42,0%) або у більшості випадків (33,2%). Тільки 2,2% в середньому по країні вважають, що корупція завжди виправдана і 13,0% респондентів можуть виправдати корупцію у більшості випадків, але не завжди. Респонденти з Кіровоградської, Миколаївської і, частково, Херсонської областей вважають, що корупція майже ніколи або ніколи не виправдана, демонструючи тверду позицію щодо неприпустимості корупційної поведінки. З іншого боку, відповіді жителів Одеської області значно ближчі до середніх по Україні.
Оскільки корупцію часто розглядають як зазіхання на права людини (наприклад, відмова у наданні законних послуг), респондентів запитували про готовність боротися за свої права коли вони мають справу з державними структурами. Жителі Одеської (26,3%) та Херсонської (27,6%) областей почуваються «не готовими» – показники вищі, ніж у Кіровоградській та Миколаївській областях, а також в середньому по Україні. Попри те, що вибірка у наступному питанні дуже маленька (що має застерегти нас від глибокого порівняння та далекосяжних висновків), відповіді вказують на те, що українці по всій державі та у чотирьох областях несхильні виступати на захист своїх прав, які порушують державні структури, бо не вірять в успіх у відновленні цих прав. Так вказали 84,4% респондентів у Миколаївській області.
Відповідаючи на питання щодо антикорупційних заходів, респонденти по всій країні виділили чотири основні напрямки: забезпечити невідворотне покарання за корупцію (26,0%), скасувати недоторканність депутатів Верховної Ради (23,1%), звільнити корумпованих чиновників і позбавити їх права поновлення на посадах (17,2%), та чітко визначити повноваження органів влади і вдосконалити їхні внутрішні антикорупційні механізми (15,0%). Жителі південних областей також вказали ці напрямки пріоритетними. Окрім санкцій для правопорушників, респонденти Кіровоградської (29,3%), Одеської (24,0%) та Херсонської (18,1%) областей підтримали усунення чиновників з посад. Жителі Миколаївської та Херсонської областей також наголосили на необхідності вдосконалення внутрішніх антикорупційних механізмів та чіткішого визначення повноважень органів влади.
Три останні запитання краще розглядати разом, оскільки всі вони стосуються висловленої готовності брати участь в антикорупційних діях, а також факторів, що сприяють або перешкоджають такій участі. Загалом для українців найбільш звичним є подання петицій до державних структур усіх рівнів (23,4%) та повідомлення про корупцію у ЗМІ або соціальних мережах для привернення уваги до таких випадків і створення суспільного тиску (22,3%). Нарівні областей спостерігаються розбіжності у відповідях на ці запитання. Жителі Кіровоградської області готові створювати та підписувати петиції (10,7%), так само як і жителі Одеської (20,9%) та Херсонської (25,7%) областей. Жителі Миколаївської області більш схильні повідомляти про корупцію у ЗМІ та соціальних мережах (26,2%), брати участь у мітингах та громадських протестах (16,8%), або підтримувати антикорупційні громадські організації (17,7%). Останній показник є значно вищим, ніж в середньому по Україні, де лише 10,4% респондентів готові підтримувати антикорупційні організації або долучитися до їхньої роботи. Жителі Кіровоградської області висловили найменшу готовність щодо будь-яких дій з цього списку.

Трьома основними мотивуючими факторами на загальнонаціональному рівні є відчуття, що корупція має пряме відношення до респондентів та їхніх родин (71,5%), гарантії анонімності та безпеки для учасників антикорупційних дій (66,6%) та наявність доступних і простих механізмів участі (64,0%). Однією з найчастіших відповідей в усіх чотирьох південних областях було «відчуття, що це напряму зачіпає мої інтереси або інтереси моєї родини». Респондентів з Кіровоградської області також мотивувала участь їхніх друзів та родичів в антикорупційних ініціативах (63,1%), тоді як жителі Миколаївської (76,9%), Одеської (61,4%) та Херсонської (68,5%) областей готові долучатись до антикорупційних дій через солідарність з особами, які зіткнулися з проблемою.

Основними факторами, що перешкоджають, є фізична небезпека (74,1%), зневіра в ефективності власних дій (70,7%) і брак довіри до антикорупційних органів (69,3%). Респонденти з чотирьох південних областей повторюють цю тенденцію, а також відзначають деякі додаткові фактори. Так, жителі Миколаївської (87,8%) та Одеської (74,2%) областей висловили брак довіри до антикорупційних громадських організацій, тоді як жителів Херсонської (76,6%) та Одеської (72,0%) областей стримує ризик звільнення з роботи або відрахування дітей зі школи.

Що це означає?

В цьому брифі детально розглядається макрорегіон, який включає чотири південних області України. Погляди респондентів у Кіровоградській, Миколаївській, Одеській та Херсонській областях співставні з загальноукраїнськими тенденціями. Загалом підсумки опитування можна викласти у наступних десяти пунктах:

Корупція сприймається як проблема номер один на загальнонаціональному рівні. На рівні областей майже всі перелічені проблеми оцінюються як серйозні виклики для України і респондентам складно визначитися. Дуже високі показники свідчать також про значний песимізм та розчарування, що накопичилися у макрорегіоні.
По всій країні вважають, що корупція на вищих щаблях влади є більш серйозною проблемою у порівнянні з побутовою корупцією та корупцією у бізнесі. Те саме вірно для чотирьох південних областей. Побутова корупція посіла друге місце у Кіровоградській, Одеській та Херсонській областях. Респонденти з Миколаївської області вважають корупцію у бізнесі більш небезпечною за побутову корупцію, з якою стикаються звичайні громадяни.
Вісім із десяти респондентів на загальнонаціональному рівні вважають, що корупція «дуже поширена» або «поширена». Подібна ситуація і у чотирьох південних областях України. Респонденти з Кіровоградської, Одеської та Херсонської областей налаштовані більш песимістично у порівнянні з загальнонаціональними показниками сприйняття поширеності корупції.
Щодо змін у ситуації з корупцією протягом останніх двох років, навіть у більш оптимістично налаштованій Херсонській області тільки один з двадцяти респондентів вважає, що рівень корупції зменшився. Більшість жителів чотирьох областей вважають, що рівень корупції залишився таким самим (цей показник трохи менший, ніж в середньому по країні) або збільшився (відповідні показники у Миколаївській, Одеській і Херсонській областях більші за середні поУкраїні). Тим не менш, ці дані треба інтерпретувати обережно – порівняння з результатами попередніх років вказує на те, що у реальному житті українці почали стикатися з корупцією менше. Натомість, на сприйняття корупції впливає не тільки особистий досвід (переважно пов’язаний з побутовою корупцією), але й атмосфера у суспільстві та історії, які поширюють ЗМІ.
Підтверджуючи загальну тенденцію бачити джерелом корупції вищі щаблі влади, українці вважають, що рівень корупції у центральних органах (Верховній Раді та Кабінеті Міністрів) вищий, ніж в органах місцевого самоврядування. Позиція щодо Президента та його Адміністрації не така однозначна – респонденти з Миколаївської області вважають, що їхні обласні адміністрації (45,9%) більш корумповані, ніж Президент та його Адміністрація (38,6%). Проте, в цілому корупцію бачать як «проблему у високих кабінетах».
Українці загалом та зокрема жителі чотирьох південних областей покладають найбільшу відповідальність за боротьбу з корупцією на Президента і його Адміністрацію та Верховну Раду. Таким чином, на думку респондентів, політична воля до змін є більш важливою, ніж спеціальні повноваження, якими наділені антикорупційні органи (вони знаходяться ближче до середини «рейтингу відповідальності»). Громадяни, ЗМІ, громадські організації та бізнес сприймають набагато менш відповідальними за боротьбу з корупцією, за примітним винятком Кіровоградської області, де відповідальність за протидію корупції покладають також на органи місцевого самоврядування, звичайних громадян та обласні адміністрації. В свою чергу, «рейтинг готовності», тобто список організацій та установ, які, на думку респондентів, мають волю до подолання корупції, майже повністю протилежний. Респонденти з усієї України та у чотирьох областях вважають, що звичайні громадяни, ЗМІ, громадські організації та бізнес хочуть подолати корупцію, тоді як органи влади не сприймаються як лідери у цьому процесі. Респонденти з Херсонської області вірять у бажання новостворених антикорупційних органів боротися з корупцією.
Протягом останніх років зменшувалась кількість корупційних випадків корупції у повсякденному житті. В середньому по Україні за останній рік тільки 16 зі 100 респондентів зіткнулися з корупцією особисто або через членів родини. Показники у чотирьох областях, хоча і відрізняються між собою, але в цілому відповідають загальнонаціональним. Найбільше 25,5% (Одеська область) та найменше 9,5% (Миколаївська область) респондентів повідомили про те, що стикалися з корупцією безпосередньо або через членів родини. Серед жителів Миколаївської області великий відсоток тих, хто обрав варіант «важко сказати» або відмовився відповідати (14,1% порівняно з 5,6% в середньому по Україні), що може вказувати на небажання людей повідомляти про випадки корупції.
З 21-го типу життєвих ситуацій та установ, які було включено до опитування, більше половини респондентів по всій країні взаємодіяли із закладами охорони здоров’я (переважно державними). Респонденти говорили про те, що у них вимагали хабар чи неофіційну оплату, або вони самі пропонували гроші чи використовували особисті зв’язки для отримання медичних послуг. Серед респондентів Миколаївської області незвичайно низький відсоток тих, хто повідомив, що у них вимагали або вони добровільно пропонували хабарі чи використовували особисті зв’язки, щоб отримати медичні послуги для себе або рідних.
Аналогічно із середніми показниками по Україні, респонденти з чотирьох південних областей вважають, що невідворотність покарання за корупційні дії є ключовим фактором боротьби з корупцією. Інші популярні антикорупційні заходи включають скасування недоторканності депутатів Верховної Ради, заборону поновлення на посадах корумпованим чиновникам та чітке визначення відповідальності органів влади і наявність міжвідомчих антикорупційних механізмів.
Існують численні фактори, що сприяють, або навпаки, перешкоджають участі громадян у антикорупційній діяльності. Як загалом по Україні, так і у південних областях респонденти більш схильні брати участь в антикорупційних діях, якщо ситуація важлива безпосередньо для них, якщо є гарантії захисту та прості механізми участі. Серед найбільших гальмуючих факторів – потенційна фізична небезпека (особиста або родини), невіра у те, що подібні дії можуть щось змінити, і брак довіри до антикорупційних органів як лідерів у цій справі. Жителі Миколаївської та Одеської областей також висловили значну недовіру до громадських антикорупційних організацій. Для жителів Херсонської та Одеської областей також є суттєвим ризик звільнення з роботи або відрахування дітей зі школи.

Соціологічне опитування «Стан корупції в Україні: сприйняття і досвід» є унікальним багаторічним дослідженням сприйняття корупції громадянами України та їхнього реального досвіду. Це дослідження проводилось у 2007, 2009, 2011, 2015, 2018 та 2021 роках з вибіркою у понад 10,000 респондентів щороку, що дозволяє порівнювати дані на рівні областей. Результати є репрезентативними для дорослого населення (18+) з усіх областей України та міста Київ. Тимчасово окуповані території Автономної Республіки Крим, міста Севастополь, та окремих районів Донецької і Луганської областей не включалися до опитувань 2015-2021 років. Вибірка є багатоступеневою, з квотою на останньому ступені відбору. Інтерв’ю щороку проводились особисто. Межа похибки для даних загальнонаціонального рівня складає ≤ 1.5%.

Загальнонаціональне соціологічне опитування «Стан корупції в Україні: сприйняття і досвід» вперше проводилось у 2007 і 2009 роках Management Systems International (MSI), а потім було продовжено Pact Inc. у 2011, 2015, 2018 і 2021 роках за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Дані опитування, інтерпретація та аналіз є винятковою відповідальністю Pact та його виконавчих партнерів i не обов’язково відображають погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.