Стан корупції в Україні: сприйняття, досвід і ставлення. Східний макрорегіон

За останні десять років в українській політичній та соціально-економічній сфері відбулось багато підйомів і спадів, а також безпрецедентних подій. Основною вимогою з часів Майдану було встановлення справедливості і тотальне викорінення корупції. У останні три роки Україна побачила так званий «третій електоральний Майдан», коли Володимир Зеленський та його команда впевнено перемогли на виборах (що дозволяє Президенту зберігати відносно високий персональний рейтинг на третьому році каденції). Півтора роки тому країну охопила пандемія COVID-19. Події такого масштабу зазвичай змінюють сприйняття громадян, а також їхній реальний досвід (як у випадку з карантинними обмеженнями). Бум цифрових комунікацій збільшив популярність політиків, які можуть дати виборцями відчути, ніби вони розмовляють зі своїм сусідом, людиною, яка живе через дорогу. В цьому світлі, чи вказують результати опитування 2021 року на реальний прогрес, чи вони радше свідчать про зміни у сприйнятті громадян у зв’язку з добре побудованою політичною риторикою? Чи впливає на результати поточне співвідношення прибічників та противників Президента? І чи справді корупція є головною проблемою для громадян? В цьому аналізі загальноукраїнські результати порівнюються з результатами по Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській та Харківській областях з акцентом на відмінності у цифрах і висновках.

Дослідження стану корупції проводиться вже 15 років і включає питання антикорупційних заходів, сприйняття корупції громадянами та їхнього реального досвіду взаємодії з цим явищем. В цьому аналізі висвітлюються лише деякі з найбільш важливих результатів опитування 2021 року, а також відмінності, які спостерігались між загальнонаціональними даними та даними по макрорегіонах у складі з п’яти областей. Загальнонаціональна вибірка, побудована Київським міжнародним інститутом соціології, включала 10,000 респондентів. Не менше 400 осіб в кожній області були опитані наприкінці лютого 2021. Основне методологічне застереження полягає в тому, що поточна пандемія та карантинні обмеження вплинули на сприйняття громадян та їхній досвід. Нижче ми представляємо дещо суперечливу, але яскраву історію, яку розповідають нам дані 2021 року.

Дивитися інтерактивну візуалізацію

Сприйняття

  • Загальнонаціональні результати 2021 року вказують на те, що «корупція» є проблемою номер один для країни (93,6% – відповіді «дуже серйозна» та «серйозна» разом), за якою з невеликим відривом ідуть «висока вартість життя і низька заробітна плата» (92,7%) та «військовий конфлікт у Донецькій і Луганській областях» (91,7%). У той час як корупція зайняла високе місце в рейтингу серед респондентів усіх п’яти східних областей, на перше місце її поставили тільки жителі Дніпропетровської області. До інших серйозних проблем увійшли «висока вартість життя і низька заробітна плата» (у всіх областях крім Луганської), «військовий конфлікт у Донецькій і Луганській областях» (жителі Луганської області вважають цю проблему більш серйозною, ніж жителі Донецької), «безробіття» (особливо у Донецькій та Луганській областях), «висока вартість та низька якість медичних послуг» (у пріоритеті в Донецькій, Луганській і Харківській областях). Респонденти у Дніпропетровській і Запорізькій областях також відзначили «злочинність» та «зловживання наркотиками», тоді як жителі Харківської області вказали на несправедливу судову систему як одну зосновних проблем для України. Результати у Харківській області вирізняються тим, що набагато більший відсоток опитуваних обрали нейтральний варіант відповіді для різних проблем («більш-менш серйозна»).
  • В цілому по Україні «корупція на вищих щаблях влади» сприймається як набагато більш серйозна (87,2%– відповіді «дуже серйозна» та «серйозна» разом) у порівнянні з «побутовою корупцією» (77,8%) та «корупцією у бізнесі» (74,9%). Жителі чотирьох з п’яти областей поділяють ці почуття: респонденти з Дніпропетровської (97,1%), Запорізької (90,4%), Луганської (81,1%) та Харківської (71,8%) областей вважають політичну корупцію більш руйнівною, ніж інші види корупції. У той самий час, учасники опитування з Донецької області поставили на перше місце побутову корупцію (82,1%), за якою йде корупція у бізнесі (78,6%) і тільки після цього – корупція на вищих щаблях влади (78,0%). З п’яти порівнюваних областей найвищий рівень занепокоєння побутовою корупцією висловили респонденти у Дніпропетровській області (91,7%), а найнижчий – у Харківській (64,3%).
  • Аналогічно з відповідями на вищевказані питання, українці схильні вважати, що корупція широко поширена в Україні. За шкалою від 1 до 5, де 5 означає «дуже поширена», 63,0% респондентів по всій країні обрали оцінку «5» та 23,1%– оцінку «4». В усіх областях більшість респондентів обрали найвищу оцінку, що свідчить про дуже високий рівень корупції (78,7% у Дніпропетровській, 58,0% у Донецькій, 72,2% у Запорізькій, 69,0% у Луганській та 53,3% у Харківській області). Якщо об’єднати варіанти «дуже поширена» (5) та «поширена» (4), середня цифра по країні сягає 86,1%, що близько до результатів, отриманих у чотирьох з п’яти областей. Респонденти з Харківської області вважають, що корупція поширена трохи менше – загалом так думають 69,0% респондентів (варіанти «дуже поширена» та «поширена» разом).
  • В цілому по Україні респонденти відзначили, що загальний рівень корупції протягом останніх двох років або «збільшився» (34,1%), або «лишився таким самим» (52,4%), і зовсім невеликий відсоток зазначив, що рівень корупції «зменшився» (4,3%). Найбільш оптимістично налаштовані жителі Харківської (5,6%), Запорізької (4,8%) та Дніпропетровської (3,9%) областей, які вважають, що рівень корупції за останні два роки зменшився. Натомість серед респондентів у Луганській області найвищий відсоток тих, хто вважає, що рівень корупції збільшився (37,8% порівняно з 34,1% в середньому по країні); а в Донецькій області найбільше тих, хто вважає, що рівень корупції залишився таким самим (66,2% порівняно з 52,4% в середньому по країні).
  • У наступних розділах анкети респондентам пропонувалося оцінити, наскільки корумпованими, на їхню думку, є певні державні органи та структури. Верховна Рада очолила список інституцій, у яких корупція, на загальну думку, є«дуже поширеною» (64,5%), далі у рейтингу йдуть Кабінет Міністрів (52,9%), Президент та його Адміністрація (40,4%), обласні адміністрації (38,5%) і, нарешті, органи місцевого самоврядування (29,2%). Результати на рівні областей вказують на те, що Верховна Рада і Уряд вважаються більш корумпованими, порівняно з органами місцевого самоврядування. У Дніпропетровській області Президент та його Адміністрація вважаються менш схильними до корупції порівняно з Верховною Радою і Кабінетом Міністрів і менш корумпованими, ніж обласні адміністрації та органи місцевого самоврядування (49,1% – Президент та Адміністрація, 57,6% – місцеве самоврядування та 58,8% – обласні адміністрації). Жителі Харківської області вважають, що їхні обласні адміністрації (41,5%) більш корумповані, ніж Адміністрація Президента (40,9%).
  • Українці доволі скептично ставляться до правоохоронних та антикорупційних органів – вони вважають, що корупція «дуже поширена» у Службі безпеки України (33,8%), Національному антикорупційному бюро (29,4%), Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (29,8%), Національному агентстві з питань запобігання корупції (29,4%), Вищому антикорупційному суді України (29,9%) і Державному бюро розслідувань(27,8%). Пять областей мають різний рівень песимізму щодо корумпованості кожної з цих інституцій. В той самий час, жителі Донецької та, особливо, Луганської областей покладають надію на новостворені антикорупційні органи та інші правоохоронні структури – ці інституції сприймаються як найменш корумповані у загальному списку. Респонденти з Дніпропетровської області набагато більш скептичні, порівняно з середніми показниками по Україні, та вказують поширеність корупції на рівні 20% і більше.
  • Корупцію вважають поширеною і в інших сферах – в тих, де українці частіше стикаються з відповідними структурами, і в тих, де контакти в реальному житті практично відсутні. В середньому, українці вважають корупцію менш поширеною у шкільних адміністраціях та серед вчителів (14,6%), у центрах надання адміністративних послуг (14,7%), при отриманні позики від державних інституцій (18,9%). Натомість, корупція вважається «дуже поширеною» у податкових органах (55,1%), судовій системі (54,8%), прокуратурі (46,4%) та закладах охорони здоров’я (46,1%). Жителі п’яти областей виокремили податкову (усі області, крім Донецької) та судову системи (усі п’ять областей) як найбільш корумповані. Респонденти з Дніпропетровської (69,6%) та Донецької (64,9%) областей також відзначили більший рівень корупції у сфері охорони здоров’я.
  • Респондентам було запропоновано обрати до трьох основних причин поширення корупції в українському суспільстві. Як загальнонаціональні, так і регіональні результати вказують на те, що корупція існує головним чином через відсутність адекватного покарання за неї. Респонденти з Донецької (19,8%), Луганської (21,7%) та Харківської (25,1%) областей також вказували на низький рівень обізнаності громадян щодо процедур та правил у державних інституціях. Нарешті, жителі Запорізької області зазначили серед основних причин звичку громадян вирішувати свої проблеми за допомогою корупції (13,0%).
  • Під час опитування респондентам було запропоновано вибрати до трьох основних причин поширеності корупції в українському суспільстві. Як на загальнонаціональному, так і на регіональному рівнях дані свідчать про те, що корупція існує і може поширюватися насамперед через відсутність санкцій: «відсутність належного покарання за корупцію» очолює список для України в цілому та для кожної з областей макрорегіону. Респонденти з Донецької (19,8%), Луганської (21,7%) та Харківської (25,1%) областей також зазначили «низький рівень обізнаності громадян щодо процедур та правила в державних установах». Насамкінець, жителі Запорізької області в покладають вину на звичку громадян вирішувати питання корупційними методами (13,0%).
  • Промовистий контраст можна спостерігати, порівнюючи відповіді на запитання «хто відповідальний за боротьбу з корупцією» і чи ці органи «готові боротися з корупцією в Україні». Так, загальнонаціональні результати вказують на те, що державні органи, які є відповідальними за протидію корупції, не готові реально боротися з нею, в той час як суб’єкти, які не мають такого обов’язку (ЗМІ, громадські організації, бізнес та звичайні громадяни), сприймаються як ті, хто бажає боротися із лихом корупції найбільше. Загалом по Україні, Президент та його Адміністрація вважаються найбільш відповідальними за боротьбу з корупцією (55,0%), на наступне місце ставлять Верховну Раду (49,1%) і після неї – Уряд (31,8%). На другому «рівні» відповідальності за боротьбу з корупцією опиняються спеціалізовані структури та правоохоронні органи: починаючи з Вищого антикорупційного суду (26,3%) і закінчуючи Національною поліцією (13,4%). На органи місцевого самоврядування (9,5%) та обласні адміністрації (8,4%) покладають майже таку саму відповідальність, як і на звичайних громадян (8,5%), ЗМІ (1,9%), громадські організації (1,8%) та бізнес (1,3%).

Дані по областях показують деякі відмінності. У той час як результати по Дніпропетровській, Запорізькій та Харківській областях є подібними до загальнонаціональних, респонденти з Луганської та, особливо, Донецької областей демонструють відмінні погляди. Так, жителі Луганської області поклали основну відповідальність за протидію корупції на Президента (53,3%) та Верховну Раду (47,0%). У той самий час, нові антикорупційні органи – Вищий антикорупційний суд України (47,2%), Національне антикорупційне бюро (45,7%) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (47,0%) – вважаються тут важливими суб’єктами (на відміну від Дніпропетровської, Запорізької та Харківської областей). Респонденти з Донецької області пішли на крок далі, зазначивши що на НАБУ (63,7%), Спеціальній антикорупційній прокуратурі (66,0%) і Вищому антикорупційному суді (46,5%) лежить більша відповідальність за боротьбу з корупцією, ніж на Президентові (30,6%) чи Верховній Раді (36,7%). Респонденти у Луганській (38,8%) та Донецькій (40,3%) областях також відзначили Національне агентство з питань запобігання корупції як інституцію, відповідальну за протидію корупції.

Звичайні громадяни (67,0%), ЗМІ (41,7%), громадські організації (39,7%) та бізнес-спільнота (21,7%) вважаються тими, хто найбільше прагне ефективних антикорупційних змін. На думку респондентів, готовність боротися з корупцією з боку спеціалізованих органів, судової системи, прокуратури, обласних адміністрацій та місцевого самоврядування коливається між 6,4% (судова система) та 15,4% (органи місцевого самоврядування). З числа державних органів, Президент та його Адміністрація сприймаються як найбільш готові протидіяти корупції (19,4%) – цей відсоток значно перевищує показники для Кабінету Міністрів (9,9%) та Верховної Ради (7,1%). Ці дані, втім, слід інтерпретувати обережно, оскільки вони можуть бути пов’язані з популярністю політиків, що займають ключові посади (наприклад, Прем’єр-міністр, Голова Уряду, або сам Президент), а не з практичною антикорупційною діяльністю.

У п’яти областях список суб’єктів, які бажають подолати корупцію, очолили «звичайні громадяни», «ЗМІ» та «громадські організації». Респонденти у Луганській області також вважають, що новостворені антикорупційні органи та Державне бюро розслідувань готові реально боротися з корупцією.

  • Українці схильні вважати, що державні органи здебільшого неефективні у боротьбі з корупцією: 38,5% вважають їх «зовсім неефективними» (1 бал) і 31,9% – «неефективними» (2 бали). Тільки 3,0% респондентів стверджують, що державні органи були «дуже ефективними» (5 балів). Респонденти з п’яти областей макрорегіону були загалом скептичні щодо антикорупційних зусиль з боку державних органів. Жителі Дніпропетровської (53,8%), Запорізької (46,6%), Луганської (35,0%) та Харківської (48,7%) областей вважають державні органи «зовсім неефективними» (1 бал). Респонденти з Донецької області були більш поблажливими: 37,7% відзначили, що державні органи «неефективні» (2 бали), і 32,6% – «ані ефективні, ані неефективні» (3 бали). У той самий час, 10,3% жителів Запорізької області вважають, що державні органи були «дуже ефективними» (5 балів) – значно більше за середній показник по країні (3,0%). Серед респондентів з Луганської області значний відсоток тих, хто відмовився відповідати або обрав варіант «не знаю» – 21,5%.

Реальний досвід

  • Аналізуючи та інтерпретуючи дані щодо корупції, ми завжди маємо зважати на те, чи озвучують респонденти свої погляди і переконання чи, напроти, розповідають про реальний досвід. Як показано вище, українці схильні бачити найбільшим викликом для своєї держави політичну корупцію вищого рівня; і в цілому відчувають, що ситуація з корупцією не змінюється або погіршується. В той самий час реальний досвід, який описують громадяни, відображає щоденні ситуації, з якими вони стикаються під час взаємодії з органами влади. Респонденти з Луганської (4,4%) та Донецької (7,5%) областей найменше стикалися з корупційними практиками. З іншого боку, майже кожний третій респондент у Харківській області (32,6%) стикався з корупцією особисто або через членів родини.
  • Із запропонованої респондентам 21-єї тематичної сфери та життєвої ситуації найбільше контактів з державними структурами прийшлося на заклади охорони здоровя – переважно державні (54,5% по всій Україні; 71,1% у Дніпропетровській, 57,5% у Донецькій, 53,8% у Запорізькій, 44,5% у Луганській і 53,7% у Харківській області). Через набагато меншу кількість контактів з іншими структурами, складно отримати надійні та репрезентативні дані: у багатьох випадках менше десяти респондентів на область мали справу з певною сферою. Респонденти з Харківської області вирізняються з загальної картини незвичайно великою кількістю контактів з усіма запропонованими типами державних структур / життєвих ситуацій. У випадку з державними закладами охорони здоровя, респонденти з п’яти областей повідомили про ситуації коли у них вимагали хабар (максимум 30,4% у Харківській та мінімум 8,3% у Луганській області), коли вони самі пропонували гроші або подарунок (максимум 18,5% у Харківській та мінімум 5,4% у Луганській та Дніпропетровській областях), або використовували особисті звязки щоб отримати медичні послуги (максимум 35,8% у Харківській та мінімум 4,1% у Дніпропетровській області). Жителі п’яти областей також повідомили, що купували ліки та витратні матеріали перед тим як звернутися до лікарні (максимум 49,8% у Харківській та мінімум у 23,8% у Донецькій області), вносили гроші до «благодійних фондів» (максимум 55,9% у Харківській та мінімум 24,4% у Донецькій області), пропонували свої послуги в обмін на медичну допомогу, або здійснювали інші розрахунки «з кишені» (максимум 46,2% у Харківській та мінімум 12,7% у Донецькій області).

Наміри, погляди та мотивації

  • Надаючи оцінку ситуації з корупцією та антикорупційною діяльністю, варто звернути увагу на більш глибокі мотиви, рушійні фактори та погляди громадян. Важливо, що корупція загалом сприймається як небажане, ганебне явище. Це робить респондентів потенційно схильними до так званих «соціально бажаних відповідей» – коли люди обирають те, що сприймається позитивним та соціально прийнятним, і уникають сумнівних варіантів. Отже, не дивно, що респонденти схильні вважати корупційну поведінку неприпустимою: три чверті (75,2%) респондентів по всій країні  відзначили, що корупція невиправдана за будь-яких обставин (42,0%) або у більшості випадків (33,2%). Тільки 2,2% в середньому по країні вважають, що корупція завжди виправдана і 13,0% респондентів можуть виправдати корупцію у більшості випадків, але не завжди. На обласному рівні очевидним винятком є респонденти з Харківської області – 11,3% зазначають, що корупція припустима завжди (слідом іде Дніпропетровська область із 1,3%) і 24,2% стверджують, що корупцію може бути виправдано у більшості випадків (далі іде Донецька область із 13,9%). Такий розподіл відповідей у Харківській області може говорити або про більшу відвертість жителів щодо їх справжніх поглядів (тоді як жителі інших областей більш схильні до згаданих вище «соціально бажаних відповідей»), або про більшу прагматичність і терпимість до корупції як засобу вирішення щоденних проблем. Найбільшу нетерпимість до корупції висловлюють респонденти із Дніпропетровської області (59,7% стверджують, що корупційні дії ніколи не є виправданими, навіть якщо вони – ключ до вирішення важливого для респондентів питання).
  • Оскільки корупцію часто розглядають як зазіхання на права людини (наприклад, відмова у наданні законних послуг), респондентів питали про готовність боротися за свої права під час взаємодії з державними структурами. Респонденти у Дніпропетровській області відповіли, що вони «повністю готові» (21,0%) або «готові» (27,0%) виступити на захист своїх прав– це вражаючий контраст із 7,7% та 18,7% відповідно в середньому по країні. Жителі Донецької та Луганської областей висловилися більшою частиною амбівалентно, в той час як  у Донецькій області було найбільше тих, хто зазначив, що «зовсім не готовий» щось зробити у випадку порушення своїх прав з боку державних структур (20,7%). Попри те, що вибірка у наступному питанні дуже маленька (що має застерегти нас від глибокого порівняння та далекосяжних висновків), відповіді вказують на те, що українці по всій державі та у п’яти східних областях не схильні виступати на захист своїх прав, порушуваних державними структурами, бо не вірять в успіх у відновленні цих прав. Жителі Луганської області також зазначали, що вони не знають, куди звертатися в таких ситуаціях.
  • Відповідаючи на питання щодо антикорупційних заходів, респонденти по всій країні виділили чотири основні напрямки: забезпечити невідворотне покарання за корупцію (26,0%), скасувати недоторканність депутатів Верховної Ради (23,1%), звільнити корумпованих чиновників і позбавити їх права поновлення на посадах (17,2%), та чітко визначити повноваження органів влади і вдосконалити їхні внутрішні антикорупційні механізми (15,0%). Жителі п’яти областей так само надавали пріоритет цим напрямкам. Так, респонденти з Донецької області вважали головним чіткіше визначити відповідальність органів влади (23,7%), жителі Дніпропетровської області висловили найбільшу підтримку скасуванню депутатської недоторканності (42,2%), тоді як жителі Запорізької (22,6%), Луганської (37,9%) і Харківської (23,5%) областей зробили вибір на користь невідворотності покарання за корупційну поведінку.
  • Три останні запитання краще розглядати разом, оскільки всі вони стосуються висловленої готовності брати участь у антикорупційних діях, а також факторів, що сприяють або перешкоджають такій участі. Загалом для українців найбільш звичним є подання петицій до державних структур усіх рівнів (23,4%) та повідомлення про корупцію у ЗМІ або соціальних мережах для привернення уваги до цих випадків і створення суспільного тиску (22,3%). На рівні областей спостерігаються розбіжності у відповідях на ці запитання. Респонденти з Дніпропетровської (41,3%), Запорізької (30,3%) та Харківської (26,0%) областей висловилися за створення і підписання петицій. Жителі Донецької області надали перевагу повідомленню у ЗМІ (22,8%) та поданню скарг до державних структур, в яких відбулась певна ситуація (18,8%). Також вони були більш схильні до підтримки антикорупційних громадських організацій та ініціатив (17,7% порівняно з 10,4% в середньому по Україні). В Луганській області було найбільше тих, хто готовий повідомити про корупцію в антикорупційні органи (19,5% порівняно з 11,7% в середньому по Україні). Це не є дивним, зважаючи на значно більшу віру жителів області у те, що антикорупційні органи готові виконувати свою безпосередню задачу (дивіться вище аналіз відповідей на питання щодо готовності до боротьби з корупцією).

Трьома основними мотивуючими факторами на загальнонаціональному рівні стали відчуття, що корупція має пряме відношення до респондентів та їхніх родин (71,5%), гарантії анонімності та безпеки для учасників антикорупційних заходів (66,6%) і наявність доступних і простих механізмів участі (64,0%). Однією з найчастіших відповідей в усіх п’яти східних областях було «відчуття, що це напряму стосується моїх інтересів або інтересів моєї родини». В той самий час, жителі Донецької області також стверджували, що ними рухало співчуття до людей, які зіткнулися з певною проблемою (73,4%), тоді як респонденти з Дніпропетровської (72,2%) і Запорізької (62,6%) областей відзначили, що вони долучатимуться до антикорупційних дій, якщо у них братимуть участь їхні друзі або члени родини.

Основними перешкоджаючими факторами є фізична небезпека (74,1%), невіра у ефективність власних дій (70,7%) і брак довіри до антикорупційних органів (69,3%). На обласному рівні спостерігаються певні відмінності: у той час як «фізична небезпека» є домінуючою відповіддю у всіх областях, крім Запорізької (де перше місце посіла невіра у те, що можна щось змінити), в гру вступають також інші фактори. Так, наприклад, жителі Дніпропетровської (67,6%), Донецької (84,0%) та Луганської (69,9%) областей відзначають низький рівень обізнаності щодо наявних антикорупційних інструментів. Респонденти з Донецької області також занепокоєні ризиками звільнення з роботи або відрахування їхніх дітей зі школи (88,3%). Їх також набагато більше стримує ймовірність публічного висвітлення їхньої справи (87,8% порівняно із 61,3% в середньому по країні). Жителі Запорізької області (63,2%) також наголосили на втомі від антикорупційної тематики. Загалом, жителі Донецької області висловлюють високий рівень демотивації через усі вищезназначені фактори. Це можна було б пояснити наслідками військового конфлікту, якби не той факт, що жителі Луганської області не поділяють той самий рівень занепокоєння.

Що це для нас означає?

В цьому аналізі детально розглядається макрорегіон, який включає п’ять східних областей України. Погляди респондентів у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській та Харківській областях співставні з загальноукраїнськими тенденціями. Загалом підсумки опитування можна викласти у наступних десяти пунктах:

  1. Корупція сприймається як проблема номер один на загальнонаціональному рівні. Дані на обласному рівні більш різноманітні. Так, наприклад, у Луганській області корупція посіла шосте місце – після безробіття, військового конфлікту, дорогої медицини, високої вартості життя і злочинності. Можна було б подумати, що відповіді з областей, які найбільше постраждали від військового конфлікту, будуть схожими, але це не так. У Донецькій області корупція на четвертому місці, хоча відмінності у відсотках досить незначні і потрапляють у межі похибки. В цілому, жителі всіх п’яти областей вважають корупцію руйнівним фактором для України.
  2. По всій країні найбільшою проблемою бачать корупцію на вищих щаблях влади порівняно з побутовою корупцією та корупцією у бізнесі. Те саме вірно і для чотирьох з п’яти східних областей. Жителі Донецької області вважають побутову корупцію більш тривожним явищем, ніж корупцію у бізнесі чи політичну корупцію високого рівня.
  3. Вісім із десяти респондентів на загальнонаціональному рівні вважають, що корупція «дуже поширена» або «поширена», і в п’яти східних областях ситуація подібна. Респонденти у Харківській області більш оптимістичні щодо масштабу корупції – «дуже поширеною» або «поширеною» корупцію вважають сім із десяти респондентів.
  4. Щодо змін у ситуації з корупцією протягом останніх двох років, навіть серед більш оптимістичних респондентів (Харківська область) тільки один з двадцяти вважає, що рівень корупції зменшився. Більшість жителів п’яти областей вважають, що ситуація лишилася без змін або що рівень корупції збільшився (найбільший відсоток 37,8% у Луганській області). Тим не менш, ці дані треба інтерпретувати обережно – порівняння з результатами попередніх років вказує на те, що в реальному житті українці стали стикатися з корупцією менше. Натомість, на сприйняття корупції впливає не тільки особистий досвід (переважно пов’язаний з побутовою корупцією), але й атмосфера у суспільстві та історії, поширювані у ЗМІ.
  5. Загалом українці вважають, що рівень корупції у центральних органах влади (Верховній Раді та Кабінеті Міністрів) вищий, ніж в органах місцевого самоврядування. Позиція щодо Президента та його Адміністрації не така однозначна – респонденти з Дніпропетровської області вважають, що їхні обласні адміністрації (58,8%) та місцеве самоврядування (57,6%) більш корумповані, ніж Президент та його Адміністрація (49,2%). Аналогічна тенденція спостерігається у Донецькій області, де 25,5% респондентів поставили на перше місце обласні адміністрації, 23,5% – органи місцевого самоврядування і 22,5% – Президента та його Адміністрацію.
  6. Українці загалом та зокрема жителі п’яти східних областей покладають найбільшу відповідальність за боротьбу з корупцією на Президента і його Адміністрацію та Верховну Раду. Помітними винятками є Донецька і Луганська області, де відповідальними за це вважають новостворені антикорупційні органи. Громадян, ЗМІ, громадські організації та бізнес сприймають набагато менш відповідальними за боротьбу з корупцією. В свою чергу, «рейтинг готовності», тобто список організацій та установ, які, на думку суспільства, мають волю до подолання корупції, майже повністю перевернутий. Респонденти з усієї України та у п’яти східних областях вважають, що звичайні громадяни, ЗМІ, громадські організації та бізнес / підприємці хочуть подолати корупцію, тоді як органи влади не сприймаються як лідери у цьому процесі. Респонденти з Луганської області вирізняються тим, що покладають більшу надію на антикорупційні органи, ніж на громадські організації та бізнес / підприємців. Жителі Луганської області також не поділяють думку, що Президент і його Адміністрація готові боротися з корупцією (3,5% порівняно із 19,4% в середньому по країні).
  7. Протягом останніх років зменшувалась кількість зіткнень з корупційними ситуаціями у реальному житті. В середньому по Україні за останній рік тільки 16 зі 100 респондентів зіткнулися з корупцією особисто або через членів родини. Показники у різних областях, хоча і відрізняються між собою, але в цілому відповідають ситуації, яка спостерігається на загальнонаціональному рівні. Окремо стоїть Харківська область, де 32,6% респондентів зіткнулися з корупцією безпосередньо або через своїх рідних. Респонденти з Донецької та Луганської областей найменше потрапляли у корупційні ситуації: 90,0% та 87,0% респондентів відповідно стверджують, що не стикалися з корупцією за останні 12 місяців.
  8. З 21-го типу життєвих ситуацій та установ, які було включено до опитування, більше половини респондентів по всій країні взаємодіяли із закладами охорони здоров’я (переважно державними). Респонденти говорили про те, що у них вимагали хабар або вони самі пропонували гроші чи використовували особисті зв’язки для отримання медичних послуг. Респонденти з Харківської області відзначають особливо високий рівень вимагання або пропонування хабарів, використання особистих зв’язків, придбання ліків як умови надання необхідних послуг, внесків у «благодійні фонди» або інших платежів «з кишені».
  9. Аналогічно із середніми показниками по Україні, респонденти з п’яти східних областей вважають, що невідворотність покарання за корупційні дії є ключовим фактором боротьби з корупцією. Інші популярні антикорупційні заходи включають скасування недоторканності депутатів Верховної Ради, заборону поновлення на посадах корумпованим чиновникам та чітке визначення відповідальності органів влади і наявність міжвідомчих антикорупційних механізмів.
  10. Існують численні фактори, що сприяють або навпаки перешкоджають участі громадян у антикорупційній діяльності. Як загалом по Україні, так і у п’яти областях респонденти більш схильні брати участь у антикорупційних діях, якщо ситуація важлива безпосередньо для них, та якщо є гарантії захисту і прості механізми участі. Жителі Дніпропетровської (72,2%) та Запорізької (62,6%) областей також почуваються вмотивованими, коли до боротьби з корупцією долучаються їхні друзі та рідні. Серед найбільших гальмуючих факторів: потенційна фізична небезпека (особиста або родини), невіра у те, що подібні дії можуть щось змінити, і брак довіри до антикорупційних органів. Жителів Донецької (87,8%) та Луганської (62,0%) областей стримує страх, що їхній випадок може бути публічно висвітлений, тоді як респонденти із Запорізької області (63,2%) втомлені корупцією та антикорупційною риторикою.

Соціологічне опитування «Стан корупції в Україні: сприйняття і досвід» є унікальним багаторічним дослідженням сприйняття корупції громадянами України та їхнього реального досвіду. Це дослідження проводилось у 2007, 2009, 2011, 2015, 2018 та 2021 роках з вибіркою у понад 10,000 респондентів щороку, що дозволяє порівнювати дані на рівні областей. Результати є репрезентативними для дорослого населення (18+) з усіх областей України та міста Київ. Тимчасово окуповані території Автономної Республіки Крим, міста Севастополь, та окремих районів Донецької і Луганської областей не включалися до опитувань 2015-2021 років. Вибірка є багатоступеневою, з квотою на останньому ступені відбору. Інтерв’ю щороку проводились особисто. Межа похибки для даних загальнонаціонального рівня складає ≤ 1.5%.

Загальнонаціональне соціологічне опитування «Стан корупції в Україні: сприйняття і досвід» вперше проводилось у 2007 і 2009 роках Management Systems International (MSI), а потім було продовжено Pact Inc. у 2011, 2015, 2018 і 2021 роках за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Дані опитування, інтерпретація та аналіз є винятковою відповідальністю Pact та його виконавчих партнерів i не обов’язково відображають погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.

Файли для завантаження
Generated by Fontastic.me