Розкажіть як вплинув карантин на роботу вашої організації? Як швидко ви змогли налагодити звичний ритм роботи? Чи багато активностей було скасовано/перенесено?
Для нас період, починаючи з березня, взагалі став непростим, адже з життя пішла Ірина Бекешкіна. Це був значний удар і для нас, і для усього громадянського суспільства. Більш того – цей удар співпав з початком карантину. Ми опинились в дуже складній ситуації і ми мали перебудовувати свою роботу. Крім того, в цей період почались деякі інсинуації по відношенню до нашого фонду – почали поширювати чутки про «продаж» нашої організації. Довелося навіть зробити публічну заяву, бо неправда боїться світла. Тому ще раз хочемо наголосити – ми продовжуємо свою роботі і далі. У нас є згуртована команда, є підтримка засновників, правління і наших донорів. І нікому ми не плануємо продаватись. Навпаки покоління молодих аналітиків, виховане Бекешкіною, продовжує її справу, демонструючи несприйняття маніпулятивності і тенденційності. Щодо роботи під час карантину, то спочатку всі були шоковані і не знали «а як же воно буде». Проте достатньо швидко всі змогли перебудуватись. І це не тільки про нас, це й про інші організації. За результатами нашого опитування 44 з 75 представників українських ГО сказали, що робота їх організацій змінилась із розгортанням пандемії COVID-19 в Україні. Як і іншим організаціям, нам довелося переглянути свої плани. Так, зарубіжні конференції та поїздки – перенеслись. Ми сподіваємось, що восени зможемо реалізувати те, що було заплановано на період карантину. Так, будемо частину заходів проводити в онлайн. Але багато речей хочеться зробити в форматі особистого спілкування.
Які інформаційні технології (програми, додатки) допомогли роботі вашої організації під час карантину? Які з них спростили процеси? Які навпаки?
Звичайно, ми почали активно використовувати Zoom, Google Hangouts. Як представник старшого покоління, я раніше ставився скептично до онлайн-конференцій, вебінарів тощо. Але виявилось, що багато речей ми можемо робити і у віртуальному світі. Навіть в умовах карантину ми запускаємо нові продукти. Один з них – проект «Політичний квартал». Також зараз ми проводимо онлайн прес-конференції і презентації. Якщо говорити про журналістів – вони все таки більше роблять акцент на обговоренні проблем карантину, а інші суспільно важливі речі беруть до уваги якось не активно. Карантин і пандемія зараз забивають інфопростір. А політологи «перетворились» на вірусологів і епідеміологів. В усіх наших продуктах ми зараз робимо акцент на візуалізацію і, поряд зі звичайними даними наших досліджень, подаємо і діаграми. Цим ми маємо завдячуємо нашим молодим аналітикам. Таку візуалізацію ми будемо використовувати і надалі.
Що, на вашу думку, стало найскладнішим для українських ГО? Які на вашу думку є три топ-виклики для громадянського суспільства в Україні
За результатами нашого дослідження, ми можемо сказати, що спалах епідемії не мав вирішальний вплив на громадянське суспільство. Під час пандемії не відбулись кардинальні зміни впливу партійно-політичних структур та незалежних громадянських структур. Так вважає більшість опитаних нами. Можливо, ми просто зараз не про все знаємо, що відбувається в секторі громадянського суспільства. Не всі історії успіху розказані і поширені. Є волонтерська активність, є громадські організації, які активно працюють і виявили себе в нових умовах. І тут нам можуть помогти журналісти і донори – для пропагування нових методів роботи ГО у кризових ситуаціях. Щодо топ викликів громадянського суспільства, то результати нашого опитування показали, що проблеми, які були до карантину, залишаться і після нього. Тут змін не відбудеться. Основними проблемами, які стоять сьогодні на шляху взаємовідносин НУО з владою є небажання влади йти на співпрацю, упереджене ставлення до НУО, пасивність і байдужість населення, зневіра, непрозорість влади, відсутність інформації про її рішення. Спалах епідемії показав людям та ГО їх силу і скриті можливості. В таких екзистенційних ситуаціях в усіх країнах люди виявляють як найкращі, так і найгірші риси. З одного боку, мобілізувалися волонтери і громадські активісти, а з іншого – вияви егоїзму, прагнення захищати саме себе (наприклад, реакція на обсервацію тих, хто прилітав з Китаю, чи поведінка тих, хто втікав з обсервації). І так само і в діях влади – хтось повів себе належним чином, а хтось допустився серйозних комунікаційних і навіть стратегічних помилок.
Які топ-три активності/ініціативи були на піку популярності під час карантину?
За даними нашого опитування, це було проведення інформаційного роз’яснення стосовно пандемії, надання правової допомоги, кооперація волонтерів, допомога вразливим групам населення і лікарям. Але ми також запитували чим перш за все повинні займатись ГО в умовах пандемії. І тут теж були цікаві результати, відмінні від попереднього пункту. Ці результати показують необхідність звичних для нас напрямків роботи, які були й до карантину. Серед них – контроль за діяльністю влади, захист соціально уразливих груп, проведення аналітичних досліджень та надання юридичної та іншої допомоги. Як бачите мова йде про традиційні завдання громадянського сектору. І це те, що всі ми будемо робити і надалі.
Чи є активності ГО, які показали свою неефективність під час карантину?
Очевидно, що зараз це масові акції – їх і не можна, і дуже важко проводити. Але, попри це, ми бачимо як підприємці виходять з вимогою послабити карантин. В березні почались дуже тривожні моменти навколо Мінських домовленостей. Тут масових акцій не було, натомість були спільні заяви від ГО («Демініціативи» були серед ініціаторів, у тому числі і як члени Громадської Ради при МЗС), але якщо виникне критична ситуація – люди вийдуть.
Чи може громадянське суспільство України запропонувати щось керівництву держави для мінімізації наслідків карантину? Що може/має зробити держава для громадського сектору?
Результати нашого опитування говорять про те, що відносини громадянського суспільства та держави під час кризи мають бути партнерськими. Серед основних механізмів, через які громадські організації можуть найбільш ефективно впливати на владу, більшість опитаних, назвали: активну взаємодію з засобами масової інформації; звернення до світової спільноти та міжнародних організацій (хоча цим зловживати теж не варто, щоб не «заспамити» інфопростір); розробку і просування матеріалів з аналізу політики та відповідних рекомендацій та утворення сильних об’єднань (асоціацій, рухів) громадських організацій. Першочергово громадські організації повинні зосереджувати свою активність на захисті громадянських прав та свобод, а також на контролі за владою та протидії корупції. Тобто, це ті питання, які були важливі і до пандемії, і залишаться після неї. Нова влада продовжує ставитися упереджено до громадянського суспільства. Але дивлячись на наші контакти – можна говорити і про налагодження нових партнерств. У нас наприклад – з Українським інститутом національної пам’яті, з якими «Демініціативи» скооперувалися у проведенні дослідження з питань історичної пам’яті напередодні 8-9 травня. І, до речі, результати цього опитування з деяких питань виявилися неочікувано позитивними.
