Ранком п’ятниці 7 жовтня лідерка Центру громадянських свобод (ЦГС) Олександра Матвійчук стояла на вокзалі у Варшаві, повертаючись додому з відрядження до Нью-Йорка. Раптом у неї задзвонив телефон. На лінії колега з захватом повідомила вражаючу новину – Центр громадянських свобод включений до списку номінантів на Нобелівську премію миру.
Пізніше в цей день телефон Олександри вже розривався від привітань. Вперше в історії, Нобелівська премія миру, найпрестижніша нагорода в інтелектуальній сфері, дісталася трьом лауреатам, одним із яких є Україна. Як зазначив Норвезький Нобелівський комітет : «Лауреати премії миру представляють громадянське суспільство у своїх країнах. Вони вже багато років пропагували право критикувати владу та захищали фундаментальні права громадян. Вони доклали видатних зусиль для документування військових злочинів, порушень прав людини та зловживання владою. Разом вони демонструють значення громадянського суспільства для миру та демократії».
Коли Росія окупувала Крим і частини Луганської та Донецької областей у лютому 2014 року, Центр громадянських свобод (ЦГС) був одним із перших, хто мобілізував зусилля для документування військових злочинів Росії. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року Програма сприяння громадській активності «Долучайся!» підтримала Центр у оновленні ініціативи Євромайдан SOS, яку започаткували ЦГС під час Революції Гідності в Україні 2013–2014 років, щоб надавати правову допомогу протестувальникам, а також моніторити порушення проти них. Сьогодні оновлена ініціатива є основною платформою, що використовує свідчення звичайних громадян для адвокації та підвищення обізнаності про безперервні порушення прав людини, скоєні військами Росії під час брутальної війни, розв’язаної Кремлем.
Завдяки чат-боту «Євромайдан SOS» Центр обробив близько 900 запитів на допомогу з евакуацією, інформацією чи гуманітарну підтримкою від українців, які проживають на окупованих територіях. Також на офіційній сторінці ініціативи у Facebook опубліковано близько 600 інформаційних матеріалів для привернення уваги до воєнних злочинів, скоєних російською армією в Україні.
Щоб забезпечити стабільне та оперативне документування військових злочинів, організація розпочала регулярне навчання для людей, які не мають ґрунтовних знань міжнародного гуманітарного права чи досвіду польової роботи. Зусилля ЦГС щодо залучення звичайних людей до цієї роботи принесли свої плоди: лише за 3 місяці організація підготувала 173 волонтерів, які задокументували 1188 епізодів воєнних злочинів армії Росії та зібрали сотні історій, які згодом будуть використані для судового переслідування злочинців. Ініціатива працює на міжнародному рівні, щоб використати існуючі механізми в ООН, Раді Європи, ОБСЄ, ЄС та Міжнародному кримінальному суді, щоб зупинити ці брутальні порушення прав людини. Наразі юристами-волонтерами Євромайдан SOS опрацьовано та передано на розгляд 71 справу національного та міжнародного рівнів.
Паралельно ЦГС об’єднав свої зусилля з кількома десятками організацій, переважно регіональних, у глобальну ініціативу «Трибунал для Путіна» (T4P). На відміну від платформи Євромайдан SOS, ця ініціатива заснована для професійного документування воєнних злочинів і злочинів проти людства по всій країні. За сім місяців роботи T4P вже задокументувала понад 20 000 злочинів – і це лише верхівка айсберга.
Нагородження такою престижною нагородою, як Нобелівська премія миру, лише мотивує ЦГС розвиватися далі та досягати нових висот. Амбітна мета організації – задокументувати кожен епізод військового злочину навіть у найменших селах України та притягнути всіх винних до відповідальності. Найближчим часом організація планує посилити адвокацію на міжнародному рівні, щоб сприяти створенню гібридного трибуналу як механізму правосуддя для всіх жертв військових злочинів в Україні та сприяння звільненню всіх ув’язнених у російському полоні. ЦГС також планує розвивати правозахисний рух в Україні і надалі та залучати простих людей до нього.
«У цій війні ми боремося за цінності вільного світу. Українське громадянське суспільство потребує підтримки простих людей з інших країн», – вважає Олександра. «З власного досвіду я знаю, що звичайні люди мають набагато більше влади, ніж вони коли-небудь очікували. І якщо прості люди у різних країнах об’єднають зузилля, то це може змінити світ на краще».