Дискусії про те, чи почалася Третя світова війна, тривають в Україні та світі. Одні вважають російсько-українську війну локальною, інші — частиною глобального протистояння за участю США, ЄС, Китаю, Ірану та інших гравців.
Гібридні загострення по всьому світу
Прихильники глобального характеру конфлікту вказують на гібридні війни в різних регіонах. Деякі вже перейшли в гарячу фазу, як у випадку з Росією та Україною чи США та Іраном. Інші можуть спалахнути будь-коли: Китай проти Тайваню, Росія проти ЄС чи Вірменії, Пакистан проти Індії.
США за президентства Дональда Трампа розгорнули економічну війну проти всього світу, включно із союзниками. Це вписується в ширшу картину, де поряд із демократичним Заходом та автократичним Сходом третьою силою стали світові корпорації. Їхній вплив за останні десятиліття значно зріс і став співрозмірним із впливом Китаю.
Корпорації як ключовий гравець
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну післявоєнний світопорядок, встановлений після Другої світової, перестав працювати. Новий порядок ще не сформовано, бо невідомо, яким він буде і хто його створить. Корпорації дедалі більше впливають на внутрішню та міжнародну політику завдяки економічній потужності.
Найбільші транснаціональні компанії контролюють значну частину торгівлі, створюють глобальні ланцюги постачання, фінансують дослідження та впливають на технології. Компанії зі списку Fortune 500 генерують виручку понад дві третини ВВП США та забезпечують роботою десятки мільйонів людей. З розвитком штучного інтелекту їхній вплив лише зростатиме.
Республіканська партія США стала консервативно-корпоративною. Під впливом Трампа посилилися економічний націоналізм, протекціонізм та гасло «Corporate America First». Саме тому Вашингтон прагне припинити війни в Україні та Ірані на умовах, вигідних для бізнесу: корпораціям вигідніше торгувати, ніж воювати чи фінансувати конфлікти.
США де-факто перестали бути провайдером демократії у світі та стали захисником корпоративних інтересів. Політика навряд чи зміниться за наступних президентів, бо корпорації впливають на виборчі фонди.
Головним стримуючим фактором для Китаю щодо Тайваню є ризик світового ембарго, яке може призвести до банкрутства державних компаній та краху режиму. Досвід України та Ірану показав, що швидке захоплення територій неможливе.
Корпораціям легше домовлятися про новий порядок, ніж державам із їхніми історичними травмами. В основі глобального конфлікту — ірраціональні комплекси держав і правителів, а також економічні інтереси корпорацій. Три сили — демократії, автократії та корпорації — прагнуть переділу впливу. Війна триватиме, доки гравці не створять новий світовий порядок безпеки та торгівлі. Україна опинилася на перетині цих інтересів, і від її позиції багато залежить.
