Патріотично налаштовані українці випромінюють безпрецедентну віру у владу, але припускають, що війна з корупцією ще далека від завершення
Програма сприяння громадській активності «Долучайся!» спільно з Проєктом USAID «Підтримка організацій-лідерів у протидії корупції в Україні «ВзаємоДія» (SACCI) представляє ключові висновки 7-го етапу Загальнонаціонального опитування «Стан корупції в Україні. Сприйняття, досвід, ставлення». Опитування проводилося взимку 2023 року на замовлення Програми сприяння громадській активності «Долучайся!» та вперше з 2007 року охопило три різні репрезентативні вибірки респондентів, щоб зрозуміти сприйняття та досвід громадян України, які опинилися в різних реаліях, спричинених війною: 1) українців, які не змінили місце проживання після повномасштабного вторгнення Росії (загальне населення); 2) внутрішньо переміщених українців (ВПО); 3) зовнішньо переміщених українців (ЗПО).
Корупцію вважають найсерйознішою проблемою для України після повномасштабної війні. Так вважають 89% громадян, причому головним і найсерйознішим типом корупції є політична корупція (81%). Незважаючи на помітне покращення громадського сприйняття щодо поширеності корупції, 94% респондентів все ще вважають, що корупція є широко розповсюдженою по всій Україні. Відсоток тих, хто впевнений, що рівень корупції зріс від початку повномасштабної війни, перевищує відсоток тих, хто вважає, що він зменшився, а відтак суспільство залишається дуже розділеним стосовно оцінки цього питання.
Хоча 53% українців вважають, що корупція ніколи не може бути виправдана (значне зростання порівняно з 2021 роком), лише невеликий відсоток респондентів звертався до правоохоронних органів зі скаргами про випадки корупції. Частка респондентів, які вважають, що за боротьбу з корупцією мають відповідати прості громадяни, зросла з 9% у 2021 році до 13% у 2023 році, але більшість продовжує покладати основну відповідальність за це на Президента та його Офіс (44%). Менше 2% вважають, що цей обов’язок мають нести організації громадянського суспільства.
Варто зазначити, що довіра до спеціалізованих антикорупційних органів суттєво зросла порівняно з 2021 роком. Найбільше зростання громадської довіри відбулося щодо Служби безпеки України (у 2023 році їй довіряють 40% порівняно з 12% у 2021 році) та Національної поліції (31% та 11% відповідно).
Поінформованість про антикорупційні заходи, реформи чи інформаційні кампанії державних інституцій та громадських організацій знизилася порівняно з 2018 роком, але сприйняття їхньої ефективності значно зросло. Майже 80% громадян висловлюють готовність брати участь у мітингах і публічних протестах, хоча більшість надає перевагу пасивним формам залучення, таким як повідомлення про випадки корупції у ЗМІ та соціальних мережах (31%), а також ініціювання і підписання електронних петицій (27%).
Загалом, внутрішньо переміщені українці демонструють найбільший оптимізм у сприйнятті та оцінці рівня корупції та антикорупційної діяльності серед усіх трьох вибірок респондентів, тоді як зовнішньо переміщені українці розчаровані антикорупційним прогресом в Україні.
Розбіжності у сприйнятті та замовчування корупції як національна проблема
Корупцію вважають скоріше серйозною або дуже серйозною проблемою для України 89% респондентів, за значимістю вона поступається лише повномасштабному вторгненню Росії на думку загального населення та ВПО. ВПО ставлять корупцію на третє місце серед найактуальніших проблем для країни після війни, високої вартості життя та низьких зарплат. ЗПО схильні вважати всі ключові проблеми в Україні менш серйозними, ніж респонденти з двох інших вибірок, особливо коли йдеться про оцінку серйозності корупції, високу вартість життя, низьку заробітну плату, безробіття, а також високу вартість і низьку якість медичних послуг. Порівняно з двома іншими вибірками, внутрішньо переміщені українці більше занепокоєні війною, високою вартістю життя, безробіттям, наркоманією, а також високою вартістю та низькою якістю державних послуг.
Українське суспільство, включно з усіма трьома вибірками опитаних, сильно розділилося в оцінці того, що сталося з рівнем корупції після початку повномасштабної війни: понад п’ята частина українців вважає, що рівень корупції зріс з лютого 2022 року, трохи менше п’ятої частини вважає, що рівень корупції зменшився, а понад третина вважає, що рівень корупції залишився на тому ж рівні. Важливо, що 20% або більше респондентів у кожній вибірці відмовилися надати конкретну відповідь на це питання. Думки учасників фокус-груп також розділилися: майже половина вважає, що корупція зросла з початку війни, тоді як решта розділилася порівну, стверджуючи, що рівень корупції залишилася на тому ж рівні або зменшився. Обидві вибірки переміщених українців, як правило, менш оптимістично оцінюють стан корупції після лютого 2022 року, а також більш невпевнено оцінюють те, що з ним сталося.
Українці стали більш впевненими у своєму сприйнятті поширеності корупції в Україні: лише 5% респондентів не змогли визначитися з відповіддю, тоді як 94% вважають її розповсюдженою тією чи іншою мірою. Хоча частка українців, які вважають корупцію «дуже розповсюдженою», зменшилася більш ніж на 20% порівняно з 2018 та 2021 роками, змін щодо загального сприйняття поширеності корупції в Україні не відбулося. Цей висновок підтвердився під час фокус-груп, учасники яких одноголосно вважали корупцію поширеною або дуже поширеною в усіх регіонах України, звертаючи увагу на «корупційну вертикаль» та «розгалужену систему корупції» в країні.
Хоча українці визнають серйозність і поширеність корупції, рівень нетерпимості до надання хабарів, подарунків або неофіційних послуг для вирішення особистих проблем помітно зріс серед загального населення. На думку 53% респондентів з цієї вибірки, такі дії ніколи не можуть бути виправдані, порівняно з 42% у 2018 та 2021 роках. ВПО найменш толерантні до використання корупційних схем задля вирішення особистих проблем: 58% респондентів з цієї вибірки зазначили, що такий спосіб дій ніколи не може бути виправданим. Менше 40% ЗПО поділяють цю думку.
14% серед загального населення і така ж частка ВПО повідомили, що за останні 12 місяців вони або члени їхніх родин стикалися з такими або іншими проявами корупції, включаючи неофіційну оплату у формі грошей, подарунків або послуг. ЗПО частіше згадували про свій досвід зіткнення з корупцією протягом останнього року (18%) і, в той же час, були менш відкритими для надання відповіді на це питання (16% ЗПО відмовилися або не змогли відповісти, порівняно з 5% серед загального населення і 2% серед ВПО).
Громадяни все ще не схильні повідомляти про випадки корупції. Лише 8% респондентів з числа загального населення, 10% ВПО та 11% ЗПО, які самі, або члени їх сімей безпосередньо стикалися з корупцією, подали скаргу до органів влади або правоохоронних органів протягом останніх 12 місяців. 57% відсотків респондентів із вибірки загального населення, які стикалися з корупцією, не повідомляли про неї, оскільки вважали, що такі зусилля будуть марними.
Відсутність відчутних дій затьмарює зростання довіри
Довіра українців до державних та недержавних інституцій суттєво зросла з початку повномасштабного вторгнення Росії і перебуває на найвищому рівні з 2007 року. Так само зросло сприйняття громадянами прагнення усіх без винятку державних і недержавних суб’єктів викорінити корупцію . Проте українці в переважній більшості вважають, що недержавні суб’єкти (прості громадяни, громадські організації, ЗМІ та бізнес спільнота) є більш щирими у своєму прагненні подолати корупцію, ніж державні інституції (єдиним винятком є Президент та його Офіс).
Хоча довіра до державних інституцій та сприйняття їхнього бажання боротися з корупцією зросли, респонденти з вибірки загального населення покладають більшу відповідальність за викорінення корупції в Україні на себе (13% у 2023 році проти 9% у 2021 році), а також на органи місцевого самоврядування. Порівняно з іншими вибірками респондентів, зовнішньо переміщені українці мають помітно менші очікування щодо того, що центральні органи влади очолять боротьбу з корупцією і покладають цю відповідальність на спеціалізовані державні органи, такі як Вищий антикорупційний суд (ВАКС) , Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП).
Порівняно з 2021 роком, відбулося зростання довіри щодо усіх спеціалізованих антикорупційних органів. Найбільше зросла довіра до Служби безпеки України (у 2023 році їй довіряють 40% порівняно з 12% у 2021 році) та Національної поліції (31% проти11% відповідно). Державне бюро розслідувань, САП, ВАКС, НАЗК, НАБУ та прокуратура підвищили рівень довіри в середньому з 6-7% у 2021 році до 17-18% у 2023 році.
Хоча довіра до громадських організацій зросла з 25% у 2021 році до 42% у 2023 році, не більше 3% респондентів з усіх вибірок опитування вважають, що боротьба з корупцією має бути обов’язком неурядових організацій.
Сприйняття українцями п’яти найбільш корумпованих сфер суспільного життя залишилося незмінним: митниця (40%), судова система (39%), прокуратура (32%), медичні послуги (31%) та врегулювання земельних питань (29%).
Громадяни продовжують вірити в успіх антикорупційних зусиль, незважаючи на зниження рівня обізнаності
Поінформованість громадян про антикорупційну діяльність, реформи та інформаційні кампанії, що проводяться державними та недержавними суб’єктами, суттєво знизилася в усіх сферах. Лідером серед державних інституцій є Президент та його Офіс з показником 10% задекларованої обізнаності (більш ніж дворазове зниження порівняно з 2018 роком), тоді як обізнаність про антикорупційну роботу інших державних органів не перевищує 6%. Поінформованість про антикорупційну діяльність громадських організацій знизилася більш ніж у шість разів – з 21% у 2018 році до 3% у 2023 році.
Респонденти, які вважають себе обізнаними з антикорупційною діяльністю держави та недержавних суб’єктів, значно вище оцінюють її ефективність порівняно з 2018 та 2021 роками. Дані останніх трьох хвиль опитування щодо сприйняття та досвіду протидії корупції свідчать про закономірність, яка стосується всіх державних та недержавних суб’єктів: чим нижчий рівень поінформованості громадськості про їхню антикорупційну діяльність, тим вище респонденти оцінюють її результативність.
Незважаючи на значне зниження рівня обізнаності про антикорупційну діяльність, кількість респондентів серед населення, які вважають, що загалом боротьба уряду з корупцією є «скоріше ефективною», зросла майже втричі – з 17% у 2018 році до 50% у 2023 році, тоді як відсоток тих, хто вважає, що вона «зовсім неефективна», знизився з 51% до 22%.
Громадські організації та спеціалізовані антикорупційні органи отримують все більше позитивних оцінок щодо ефективності своєї роботи. Найефективнішою вважається Служба безпеки України, яка на думку громадян більш ніж удвічі покращила свій рейтинг порівняно з 2021 роком. Вперше з 2018 року громадяни сприймають ефективність діяльності державних спеціалізованих антикорупційних органів вище, ніж антикорупційні зусилля громадських організацій та ЗМІ.
Прагнення громадян до боротьби з корупцією робить непомітний, але потужний поворот
Відсоток респондентів, які вважають, що громадськість не може впливати на зменшення корупції, зменшився з 18% у 2021 році до 14% у 2023 році. Водночас посилення громадського контролю над владою є менш популярним заходом (11% у 2023 році проти 16% у 2021 році), за допомогою якого громадяни могли б реалізувати свою роль у запобіганні корупції.
Загальний рівень суспільного схвалення громадян, які подають скарги щодо корупції до уповноважених органів, зріс з 71% у 2021 році до 81% у 2023 році, а відсоток українців, які декларують готовність відстоювати свої права при взаємодії з бюрократами, сягнув 52% – найвищого рівня з 2007 року. ВПО (58%) найбільш гучно заявляють про свою готовність відстоювати свої права, тоді як ЗПО (42%) – найменш схильні до цього.
Найпоширенішими реакціями на порушення своїх прав з боку чиновників є вимога до посадової особи виконувати свої обов’язки (44%), скарга керівнику (36%) та звернення до правоохоронних органів чи суду (34%). Готовність до кожного з цих кроків помітно зросла порівняно з 2021 роком. Хоча з часом цей показник зменшується, основною причиною, через яку громадяни не вживають заходів для протидії корупції, залишається скептицизм щодо успішності таких кроків.
Відсоток громадян, які декларують готовність долучатися до організованої протидії корупції, суттєво зріс, але найчастіше респонденти готові долучатися до пасивних форм антикорупційної діяльності: повідомляти про випадки корупції у ЗМІ та соціальних мережах (31% порівняно з 22% у 2021 році) та ініціювати та підписувати електронні петиції (27% порівняно з 23% у 2021 році).
Переміщені українці демонструють вищу готовність долучитися до боротьби з корупцією. 17% внутрішньо переміщених та 15% зовнішньо переміщених українців декларують готовність підтримувати антикорупційні громадські організації та громадські ініціативи і долучатися до їхньої діяльності, що значно перевищує показник 11% респондентів які не змінювали місце проживання з початку війни. Лише 10% ВПО не готові особисто долучатися до антикорупційних заходів, порівняно з 20% серед загального населення.
Серед загального населення безпосередній вплив корупції залишається основним мотивуючим фактором, що спонукає брати участь в антикорупційній діяльності. Водночас двома рушіями участі громадян у боротьбі з корупцією, які зазнали найбільших змін з 2021 року, є патріотичні настрої: бажання змінити країну на краще (+16%) та почуття громадянського обов’язку (+15%).
Відчуття фізичної незахищеності для себе та своєї сім’ї залишається основною перешкодою для участі у боротьбі з корупцією серед загального населення (60%). Представники цієї вибірки вважають, що низька обізнаність з антикорупційними інструментами (57%), недовіра до влади як борця з корупцією (56%) та недовіра до антикорупційних громадських організацій (51%) є сильнішими перешкодами для участі, ніж брак часу (50%), ризик бути звільненим з роботи (49%) або небажання розголосу своєї справи (47%). Учасники фокус-груп визначили брак віри щодо результативності індивідуальних скарг як суттєву перешкоду для залучення до боротьби з корупцією. Вони також зазначили, що демонстрація успішних прикладів, підвищення громадянської свідомості та покращення знань законів можуть слугувати цінними засобами для заохочення активної участі громадян у боротьбі з корупцією.
Про опитування
Загальнонаціональне опитування «Стан корупції в Україні. Сприйняття, досвід, ставлення» вимірює думки, сприйняття та досвід взаємодії з корупцією. Це опитування ґрунтується на методології, розробленій у рамках Проекту «Сприяння активній участі громадян у протидії корупції в Україні «Гідна Україна» (ACTION), що впроваджувався MSI у 2007 та 2009 роках, яка згодом була застосована Pact в рамках проєкту «Об’єднаймося заради реформ» (UNITER) у 2011 та 2015 роках, а згодом – у рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!» (ENGAGE) у партнерстві з Проєктом USAID «Підтримка організацій-лідерів у протидії корупції в Україні «ВзаємоДія» (SACCI) у 2018 та 2021 роках.
Опитування було проведене Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) на замовлення Програми сприяння громадській активності «Долучайся!» у співпраці з Проєктом USAID «Підтримка організацій-лідерів у протидії корупції в Україні «ВзаємоДія» (SACCI). Вперше з 2007 року КМІС опитав три різні вибірки населення: 1) українців, які не змінили місце проживання після повномасштабного вторгнення Росії (загальне населення); 2) внутрішньо переміщених українців (ВПО); 3) зовнішньо переміщених українців (ЗПО).
До генеральної сукупності увійшли 10 117 громадян віком від 18 років, які проживають на території України, за винятком Автономної Республіки Крим, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Одеської, Харківської та Херсонської областей, і не вважаються внутрішньо переміщеними особами. Ця вибірка була сформована за методом випадкового вибору з квотним відбором на останньому етапі та опитувалася за допомогою особистих інтерв’ю.
Друга вибірка з 1 000 ВПО з 18 областей України була сформована за допомогою маршрутного методу та відбору за часом та місцем і була опитана за допомогою особистих інтерв’ю.
Третя вибірка з 2 000 ЗПО з 42 країн світу була сформована за методом снігової кулі та опитана за допомогою онлайн-анкетування та опитування через месенджери.
КМІС провів польове дослідження з 6 грудня 2022 року по 2 лютого 2023 року. Статистична похибка вибірки (з ймовірністю 0,95 та дизайн-ефектом 1,5) становить менше або дорівнює 1,5% для результатів, що наближаються до 50%, 1,3% для результатів, що наближаються до 25% або 75%, 1,0% для результатів, що наближаються до 12% або 88%, 0,6% для результатів, що наближаються до 5% або 95% і, нарешті, 0,3% для результатів, що наближаються до 1% або 99%.
Окрім кількісного опитування, протягом квітня 2023 року КМІС провів 10 фокус-групових дискусій (ФГД), зокрема 2 ФГД з мешканцями Одеси/Дніпра, 2 ФГД з мешканцями Києва/Черкас, 2 ФГД з мешканцями Тернополя/Чернівців, 2 ФГД з мешканцями звільнених територій та 2 ФГД з ВПО. Загалом у ФГД взяли участь 70 осіб.