17 вересня, що відповідає 30 вересня за іншим церковним рахунком, у православному календарі припадає день пам’яті святої мучениці Софії та трьох її дочок — Віри, Надії й Любові. Софія була матір’ю і водночас духовною наставницею. Вона розповідала дітям про християнське вчення і готувала їх до можливих переслідувань.
Доньки були ще зовсім юними: Вірі — близько 12 років, Надії — 10, Любові — 9. Попри вік, вони, за переказами, мали надзвичайну силу духу. За церковним переданням, про родину дізнався імператор Адріан. Софію з дочками привели до нього і вимагали зректися християнської віри.
Що розповідають про Софію та її дочок?
Імператор намагався переконати дівчат поклонитися язичницьким богам. Сестри залишилися непохитними. Кожна мужньо сповідувала свою віру, незважаючи на погрози та жорстокі покарання.
Спочатку випробування випало старшій — Вірі. Після неї постраждала Надія, потім наймолодша Любов. Усі три, згідно з переказом, загинули мученицькою смертю, не відмовившись від віри. Для Софії це стало страшним материнським випробуванням. Вона бачила страждання дітей, підтримувала їх і закликала залишатися мужніми.
Після страти Софія поховала дочок і лишилася біля могили. За переказом, через три дні померла і вона. За старим календарем 17 вересня в Україні вшановували також пам’ять пророка Мойсея. Він жив приблизно у XIII столітті до нашої ери і, згідно з біблійною традицією, був покликаний вивести євреїв із єгипетського рабства, очолив народ під час Виходу і привів його до Землі обітованої. На Синайській горі, за Святим Письмом, Бог передав йому Десять заповідей — основу моральних і духовних правил для ізраїльського народу.
Які прикмети й звичаї тримають на цей день?
Народні прикмети такі. Якщо 17 вересня сонячно й тепло — осінь буде довгою та погожою. Пішов дощ — осінь, за повір’ями, буде сухою, а зима — сніжною. Дощ зі світанку мав швидко закінчитися, приблизно до полудня.
За повір’ями, жінкам радили відкласти важку роботу: не прибирати в домі, не працювати на городі й не братися за виснажливі справи. Окремо згадували рукоділля. Предки вважали, що шиття, вишивання чи інша робота з голкою та нитками цього дня може накликати неприємності або навіть призвести до травм. День намагалися провести спокійно: з родиною, у молитві й відпочинку.
Одним із головних атрибутів вважався домашній коровай. Його зазвичай випікали напередодні, а в день свята прикрашали свічкою, принесеною з церкви після ранкової молитви. Випічку їли всією родиною і обов’язково ділилися нею. Вірили, що спільний коровай здатен принести оселі добробут, взаєморозуміння та сімейну злагоду.
Пам’ять Софії з доньками тримається в церковному календарі разом із народними правилами дня: від спокійної праці до спільного хліба вдома.
