КН-23 ракета — це твердопаливна тактична балістична ракета малої дальності, створена в Північній Кореї під офіційною назвою Hwasong-11Ga. Вона виглядає як близький родич російського «Іскандера-М», але має більші габарити, унікальну геометрію корпусу та здатність нести важчу бойову частину. З кінця 2023 року Росія активно застосовує ці ракети проти українських міст, запускаючи їх з глибокого тилу — з Воронезької та Курської областей. Дальність до 800 км у вдосконалених варіантах дозволяє вражати цілі далеко за лінією фронту, а квазібалістична траєкторія ускладнює перехоплення навіть сучасними системами ППО.
За оцінками українських інженерів, які вивчали уламки, КН-23 часто несе бойову частину вагою 900–1000 кг — майже вдвічі потужнішу за стандартний «Іскандер». Це перетворює навіть неточні влучання на масштабні руйнування житлових кварталів і критичної інфраструктури. Росія отримала від КНДР щонайменше 148 таких ракет у 2024 році, а у 2025–2026 північнокорейське виробництво нарощує темпи: Кім Чен Ин особисто інспектує заводи й вимагає збільшити випуск у 2,5 раза. Сьогодні кожна третя балістична ракета, яку Росія випускає по Україні, — північнокорейського походження.
Що приховує за собою назва КН-23 ракета
Назва KN-23 — це західне позначення, яке дали американські та південнокорейські розвідники. У самій КНДР ракету називають Hwasong-11Ga (або Hwasong-11A) — «поліпшена Hwasong-11». Вона належить до сімейства твердопаливних балістичних ракет малої дальності, які Пхеньян почав активно демонструвати з 2018–2019 років. Перші випробування відбулися біля Вонсана, де ракета показала апогей близько 60 км і дальність понад 200 км. Уже тоді експерти помітили зовнішню схожість із російським «Іскандером», але з помітними відмінностями в конструкції.
Солідне паливо — головна перевага КН-23. На відміну від рідинних ракет, які потребують тривалої заправки й підготовки, твердопаливна КН-23 готова до пуску за лічені хвилини. Це дозволяє наносити раптові залпові удари з мобільних пускових установок — колісних 8×8 або 10×10, гусеничних платформ чи навіть залізничних вагонів. Така мобільність робить комплекс важкодоступним для превентивних ударів.
Технічний портрет: розміри, потужність і можливості
КН-23 вражає своїми габаритами. Довжина коливається від 7,5 м у ранніх версіях до 8,7–9,8 м у пізніших. Діаметр корпусу в задній частині сягає 1,1 м і звужується до 0,9 м спереду — це унікальна риса, якої немає в жодній іншій країні світу. Загальна маса — близько 3415 кг. Бойова частина стандартно оцінюється в 500 кг, але українські фахівці, які аналізували уламки після ударів по Харкову та Києву, фіксували сліди значно потужніших зарядів — до 900–1000 кг.
| Параметр | КН-23 (Hwasong-11Ga) | Іскандер-М (9М723) |
|---|---|---|
| Довжина | 7,5–9,8 м | ~7,3 м |
| Діаметр (задня частина) | 1,1 м | ~0,95 м |
| Стартова маса | ~3415 кг | ~3800 кг |
| Бойова частина | 500–1000 кг (унітарна, касетна, ядерна) | ~480–700 кг |
| Максимальна дальність | 450–800+ км | ~500 км |
| Точність (CEP) | Спочатку 100–3000 м, після модернізації 50–300 м | ~5–50 м |
| Тип двигуна | Твердопаливний, одноступеневий | Твердопаливний |
Дані узагальнено з відкритих джерел, включаючи аналітику української розвідки та міжнародних експертів.
Ці цифри пояснюють, чому навіть промахи КН-23 завдають жахливих руйнувань. Важка бойова частина створює вирви завбільшки з кількаповерховий будинок і розкидає уламки на сотні метрів.
Політ, який важко зупинити: квазібалістична траєкторія
КН-23 летить не по класичній балістичній дузі, а за квазібалістичною траєкторією. Після вертикального старту вона швидко набирає висоту до 50–60 км, а потім входить у щільні шари атмосфери. Там аеродинамічні рулі дозволяють ракеті «танцювати» — змінювати напрямок, виконувати маневри ухилення від перехоплювачів. Швидкість на термінальній ділянці сягає 2500 км/год і більше.
Така поведінка робить КН-23 складною ціллю для систем ППО. Патріоти та SAMP/T успішно збивають багато з них, але ціна кожного перехоплення висока, а деякі ракети все ж прориваються. У 2025 році українські військові відзначали, що модернізовані КН-23 стали точнішими й небезпечнішими саме через покращене наведення, ймовірно, за російською допомогою.
Від Іскандера до Кімскандера: схожість і відмінності
Зовні КН-23 справді нагадує «Іскандер-М» — та сама форма, ті самі аеродинамічні рішення. Недарма в Україні її швидко охрестили «Кімскандером». Але різниця суттєва. Українські інженери, які розбирали уламки, звернули увагу на грубі зварні шви, ручну обробку напилками та відсутність складного захисту від радіоелектронної боротьби. Діаметр 1,1 м у задній частині — це «візитна картка» північнокорейської розробки.
Попри архаїчну збірку, ракета показує вражаючу живучість. У ній виявлено понад 100 західних мікросхем подвійного призначення, які КНДР отримує в обхід санкцій. Росія, своєю чергою, передає Пхеньяну технології та матеріали, створюючи замкнутий цикл військової співпраці.
Хроніка ударів: як КН-23 з’явилася в українському небі
Перші підтверджені пуски КН-23 по Україні відбулися 29 грудня 2023 року по Запоріжжю та 2 січня 2024 року по Харкову. Американська розвідка та українські фахівці швидко ідентифікували уламки за корейськими маркуваннями та унікальною геометрією. З того часу ракета стала регулярним «гостем» у звітах Генштабу ЗСУ.
У 2025 році удари посилилися. 24 квітня комбінована атака з КН-23 та дронами зруйнувала житловий будинок у Святошинському районі Києва — загинули 12–13 людей, понад 90 поранено. Подібні трагедії повторювалися в Запоріжжі, Харкові та інших містах. Загалом до середини 2025 року зафіксували понад 100 пусків КН-23/КН-24. Багато з них супроводжувалися масованими ударами дронів Shahed, щоб перевантажити українську ППО.
Точність під прицілом: еволюція від промахів до «смертельної точності»
На початку застосування КН-23 страждала від низької точності — відхилення сягали тисяч метрів. Ракета часто «не вибирала» ціль у космосі й падала далеко від запланованого квадрата. Це призводило до трагічних наслідків для цивільних, бо навіть промахи накривали цілі квартали.
До 2025 року ситуація змінилася. За словами начальника ГУР Кирила Буданова, Росія та КНДР спільно модернізували систему наведення. Сьогодні точність покращилася до десятків-сотень метрів. Деякі джерела говорять про «смертельну точність» у певних сценаріях. Паралельно з’явилися варіанти з більшою дальністю — до 800 км — які дозволяють Росії бити по глибокому тилу України, не ризикуючи своїми «Іскандерами».
Виробництво в КНДР і поставки Росії: конвеєр війни
Північна Корея активно нарощує випуск КН-23. У 2025–2026 роках Кім Чен Ин неодноразово відвідував заводи, де в три зміни збирають ракети. Планується збільшити потужності в 2,5 раза протягом п’яти років. Росія, зі свого боку, інтегрує отримані ракети у свої арсенали, використовуючи їх для економії власних «Іскандерів» та заповнення дефіциту високоточної зброї.
Ця співпраця вигідна обом режимам: Пхеньян отримує валюту, технології та бойовий досвід, Москва — дешевий (відносно) спосіб терору на відстані. У самій КНДР вже тестують варіанти з гіперзвуковими плануючими блоками для сімейства KN-23, що може значно підвищити дальність і маневреність у майбутньому.
КН-23 ракета — це не просто зброя. Це символ того, як ізольований режим перетворює свої ракетні амбіції на інструмент глобальної дестабілізації, а сучасні технології в поєднанні з грубою силою створюють нову реальність на полі бою. Українська ППО щодня доводить, що навіть такі складні цілі можна зупиняти, але ціна цієї боротьби залишається високою для всіх сторін.
