Кількість ВПО в Україні: статистика 2026 року

Станом на лютий 2026 року в Україні офіційно зареєстровано близько 4,6 мільйона внутрішньо переміщених осіб. Ця цифра охоплює мільйони людей, чиї домівки опинилися в зоні бойових дій або під тимчасовою окупацією, і які змушені були шукати нове місце для життя всередині країни.

Водночас за оцінками Міжнародної організації з міграції (IOM) фактична кількість людей, які перебувають у стані внутрішнього переміщення, становить приблизно 3,7 мільйона. Різниця між зареєстрованими та де-факто ВПО виникає через те, що частина людей інтегрувалася в нові громади, повернулася частково або не оновила статус, тоді як інші досі потребують підтримки.

Найбільше ВПО зосереджено в Дніпропетровській та Харківській областях, а також у Києві. Держава виділяє на їхню підтримку у 2026 році понад 39 мільярдів гривень, розширюючи виплати на проживання та житлові програми, щоб мільйони українців могли не просто виживати, а відбудовувати своє життя.

Визначення та історичний контекст внутрішнього переміщення

Внутрішньо переміщені особи — це громадяни України, які змушені були залишити постійне місце проживання через збройний конфлікт, але залишилися в межах країни. Це визначення закріплено в українському законодавстві та відповідає міжнародним стандартам Керівних принципів ООН з питань внутрішнього переміщення.

Історія ВПО в Україні почалася ще у 2014 році після анексії Криму та розгортання конфлікту на Донбасі. Тоді зареєстрували сотні тисяч людей з Донецької та Луганської областей. Повномасштабне вторгнення 2022 року спричинило новий, набагато більший сплеск — за кілька місяців кількість ВПО перевищила 6 мільйонів. Згодом частина людей повернулася, інші знайшли нове житло, а динаміка стабілізувалася на рівні близько 4,6 мільйона зареєстрованих.

Кожна з цих цифр приховує конкретні історії: родини з Маріуполя, які оселилися в Дніпрі, вчителі з Херсона, що працюють у школах Львівщини, або пенсіонери з Бахмута, які отримали прихисток у Черкасах. Переміщення змінило не лише географію проживання, а й соціальну тканину країни.

Скільки ВПО в Україні зараз: зареєстровані та фактичні дані

Офіційна статистика Міністерства соціальної політики фіксує близько 4,6 мільйона зареєстрованих ВПО станом на початок 2026 року. З них жінки становлять приблизно 60 % (близько 2,76 мільйона), чоловіки — 40 % (близько 1,86 мільйона). Діти та підлітки — майже 837–900 тисяч осіб, або близько 18 % від загальної кількості.

За оцінками IOM через регулярні опитування загального населення фактична кількість людей, які живуть поза своїм постійним житлом через війну, становить близько 3,7 мільйона. Ця цифра враховує реальну ситуацію на місцях і показує, що частина зареєстрованих ВПО вже інтегрувалася або повернулася. Обидва показники важливі: офіційний — для планування бюджетів і програм, а оцінка IOM — для розуміння реальних потреб.

Географія переміщення: де живуть ВПО

Найбільше внутрішньо переміщених осіб прийняли східні та центральні регіони. Дніпропетровська область лідирує з приблизно 470–560 тисячами ВПО, за нею йдуть Харківська (близько 415–510 тисяч) та Донецька області. Київ приймає понад 340–435 тисяч переселенців, а Київська область — близько 230–240 тисяч.

Значна частина ВПО оселилася також у Запорізькій, Одеській та Львівській областях. Західні регіони, хоч і віддалені від фронту, відчувають додаткове навантаження на школи, лікарні та ринки праці. У прифронтових районах частка ВПО, які проживають у колективних центрах або пошкодженому житлі, вища.

Цей розподіл створює нерівномірне навантаження: одні громади змушені швидко розбудовувати інфраструктуру, інші — шукати баланс між допомогою новоприбулим і підтримкою місцевих жителів. Динаміка змінюється щомісяця залежно від ситуації на фронті та можливостей повернення.

Демографічний портрет та походження ВПО

Більшість ВПО — це люди працездатного віку з дітьми, а також особи старшого віку та люди з інвалідністю. Багато хто походить з Донецької, Луганської, Харківської та Запорізької областей. Частина родин зазнала багаторазового переміщення: спочатку з окупованих територій на підконтрольні, а потім — далі від лінії фронту.

Діти ВПО часто змінюють школи, адаптуються до нових колективів і програм. Дорослі шукають роботу, інколи змінюючи професію. Люди старшого віку найважче переживають втрату звичного середовища та соціальних зв’язків. Цей демографічний зріз показує, наскільки різноманітними є потреби: від психологічної підтримки дітей до житлових рішень для літніх людей.

Основні виклики, з якими стикаються ВПО

• Житло — найгостріша проблема. Багато родин живуть у орендованих квартирах, колективних центрах або пошкоджених будинках. Вартість оренди в популярних регіонах зросла, а державні програми не завжди покривають потреби повністю.
• Зайнятість — частина ВПО втратила роботу разом із домом. Працевлаштування ускладнюється через відсутність документів, кваліфікації під нові ринки або дискримінацію з боку роботодавців.
• Доступ до послуг — реєстрація в нових громадах, медична допомога, освіта для дітей та соціальні виплати вимагають часу та зусиль. У прифронтових районах ситуація ускладнюється пошкодженою інфраструктурою.
• Психологічний стан — тривала невизначеність, втрата близьких і майна впливають на ментальне здоров’я. Діти та люди старшого віку особливо вразливі.

Ці виклики накладаються один на одного. Родина, яка знайшла житло, може стикнутися з труднощами працевлаштування, а це впливає на можливість сплачувати оренду. Комплексний підхід до підтримки залишається ключовим.

Державна підтримка та програми для ВПО у 2026 році

Щомісячна допомога на проживання становить 2000 гривень на дорослу людину та 3000 гривень на дитину або особу з інвалідністю. Виплати продовжуються кожні шість місяців за умови дотримання критеріїв доходу (у 2026 році — до 10 380 гривень на одного члена сім’ї в середньому). Для окремих категорій — пенсіонерів, людей з інвалідністю, дітей-сиріт — допомога призначається автоматично без перевірки доходів.

У 2026 році держава значно розширила житлові програми. Програма «єОселя» пропонує пільгову іпотеку з компенсацією першого внеску та частини платежів для ВПО. Планується охопити житловими рішеннями понад 41 тисячу внутрішньо переміщених осіб. Додатково діють програми соціальної оренди та підтриманого проживання для вразливих груп. На ці ініціативи виділено 5,4 мільярда гривень.

Подати заяву на виплати чи участь у програмах можна через застосунок «Дія» або сервісні центри. Зміни 2026 року спрощують доступ для тих, хто раніше не міг претендувати на продовження допомоги через формальні бар’єри.

Міжнародна допомога та процеси повернення

Міжнародні організації — IOM, UNHCR, Червоній Хрест та інші — доповнюють державні зусилля. Вони надають гуманітарну допомогу, підтримують проекти з працевлаштування, психологічну реабілітацію та моніторять потреби. Багато програм працюють у партнерстві з місцевими громадами, щоб допомога була адресною.

Повернення ВПО відбувається поступово. За даними IOM, мільйони людей уже повернулися до своїх домівок або в безпечніші райони. Проте для багатьох бар’єрами залишаються пошкоджене або знищене житло, відсутність роботи та безпекова ситуація. Частина родин обирає залишитися в нових місцях, де діти пішли до школи, а дорослі знайшли стабільну роботу.

Вплив ВПО на українське суспільство та економіку

Мільйони внутрішньо переміщених осіб стали частиною нових громад. Вони відкривають бізнеси, працюють у місцевих компаніях, навчають дітей і збагачують культурне життя регіонів. У деяких містах східні традиції та кулінарія органічно вплелися в повсякденність.

Водночас навантаження на соціальну інфраструктуру зросло. Школи та лікарні в регіонах з високою концентрацією ВПО працюють на межі можливостей. Місцеві бюджети отримують додаткове фінансування, але потреба в житлі, робочих місцях та інтеграційних програмах залишається високою.

Кількість ВПО в Україні — це не лише статистичний показник. Це індикатор стійкості суспільства, яке попри війну продовжує підтримувати своїх громадян і шукати шляхи для відновлення. Кожна програма допомоги, кожне нове житло та кожна успішна інтеграція — це крок до того, щоб цифри почали зменшуватися не через втрати, а через повернення людей до нормального життя.