Дмитро Коцюбайло, відомий усім як Да Вінчі, став символом незламності українського духу. Від 18-річного добровольця, який залишив художній ліцей заради Майдану та фронту, до наймолодшого командира батальйону в історії ЗСУ — його шлях перетворився на живу легенду, що продовжує надихати навіть після трагічної загибелі в березні 2023-го під Бахмутом. Батальйон «Вовки Да Вінчі» не просто воює — він втілює еволюцію від добровольчих загонів до високотехнологічного штурмового підрозділу, де дрони, наземні роботизовані комплекси та безкомпромісна відвага йдуть пліч-о-пліч.
Да Вінчі ЗСУ — це історія про хлопця з прикарпатського села, який обрав окопи замість спокійного життя, став першим добровольцем — Героєм України прижиттєво, і залишив після себе підрозділ, що продовжує ефективно нищити ворога на найгарячіших напрямках. Його життя нагадує, як одна людина з сильним характером може запалити тисячі.
Ранні роки: від художника до воїна
Народжений 1 листопада 1995 року в селі Задністрянське Івано-Франківської області, Дмитро ріс у багатодітній родині з глибокими традиціями опору. Прадід воював в УПА, і ця спадщина формувала світогляд. Хлопець закінчив Бовшівську школу, а потім навчався в Івано-Франківському художньому ліцеї — талант до малювання дав йому позивний «Да Вінчі».
У 2013–2014 роках, коли країна здригнулася від Революції Гідності, 18-річний Дмитро не вагався. Він кинув навчання і став на бік протестувальників. А коли Росія розпочала агресію на Донбасі, він одним із перших добровольців вирушив на фронт у складі Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Уже в 2014-му, commanding взводом, він брав участь у найзапекліших боях — за Піски, Авдіївку, Савур-Могилу. Важке поранення танковим снарядом у Пісках (уламки пошкодили обличчя, ключицю, ребра) не зламало його: через три місяці, не дочекавшись повної реабілітації, Да Вінчі повернувся в стрій.
Ця стійкість стала основою його лідерства. У 21 рік, у березні 2016-го, він очолив 1-шу окрему штурмову роту «Вовки Да Вінчі». Підрозділ швидко став відомим завдяки ефективності в штурмах і обороні. Воїни визволяли населені пункти, нищили ворожу техніку та утримували ключові позиції по всій лінії фронту на Донеччині та Луганщині.
Повномасштабне вторгнення: від добровольців до елітного батальйону ЗСУ
24 лютого 2022 року «Вовки» зустріли ворога біля Щастя на Луганщині. Рота швидко переросла в батальйон. Навесні 2022-го її інтегрували в структуру ЗСУ — спочатку як тактичну групу в Силах спеціальних операцій, а потім як 1-й окремий механізований батальйон у складі 67-ї окремої механізованої бригади.
Да Вінчі особисто вів бійців у ключових операціях:
- Оборона Києва та бої в районі Броварів, де підрозділ спалив десятки одиниць російської техніки.
- Бої за Херсонщину.
- Успішний Слобожанський контрнаступ на Харківщині, включно з форсуванням Осколу та звільненням Куп’янська-Вузлового.
- Запеклі бої на Бахмутському напрямку, де батальйон утримував критичні позиції, зокрема «дорогу життя» біля Хромового.
Його стиль командування поєднував жорстку дисципліну з турботою про людей. Да Вінчі завжди йшов попереду, ризикував собою і вимагав того ж від інших, але водночас піклувався про побратимів, як рідний брат. У листопаді 2021 року президент Володимир Зеленський вручив йому звання Героя України — перше для добровольця прижиттєво. Це визнання стало потужним сигналом для всієї армії.
Загибель і вічний спадок
7 березня 2023 року під Бахмутом, у районі Часового Яру, осколкове поранення в шию обірвало життя 27-річного командира. Разом із ним у тому бою були побратими, які намагалися втримати позиції під ворожим артилерійським вогнем. Евакуація була швидкою, але поранення виявилося несумісним із життям.
Прощання з Да Вінчі перетворилося на всенародне вшанування. Тисячі українців вийшли на Майдан Незалежності в Києві. Президент, головнокомандувач, міністри, звичайні люди ставали на коліна під звуки трембіти. Його тіло поховали на Аскольдовій могилі. Смерть не зупинила підрозділ — «Вовки Да Вінчі» продовжили битися, а згодом еволюціонували.
Сучасний стан батальйону «Вовки Да Вінчі»
Після загибелі Да Вінчі батальйон зберіг ім’я та дух. У 2024 році частина підрозділу перейшла до 59-ї окремої мотопіхотної (згодом штурмової) бригади як 108-й окремий механізований (пізніше штурмовий) батальйон «Вовки Да Вінчі» під командуванням Сергія Філімонова («Філя»). Інша частина продовжила шлях у складі 1-го окремого штурмового полку.
Сьогодні підрозділ — один із найбільш технологічних і адаптивних у ЗСУ. Він активно використовує:
- FPV-дрони та розвідувальні БПЛА.
- Наземні роботизовані комплекси (НРК).
- Артилерійські та мінометні підрозділи.
- Медичну службу «Ульф» і потужну логістику.
Батальйон бере участь у боях на Покровському напрямку, звільняв населені пункти і продовжує нищити окупантів. Рекрутинг відкритий — шукають мотивованих воїнів, операторів дронів, техніків. Офіційний сайт та соціальні мережі регулярно розповідають про потреби та успіхи.
Порівняння ключових етапів розвитку підрозділу:
| Період | Структура | Ключові операції | Технології та особливості |
|---|---|---|---|
| 2014–2021 | Добровольча рота/батальйон ДУК ПС | Піски, Авдіївка, Савур-Могила | Класична піхота, штурми, високий дух |
| 2022–2023 | Батальйон у 67 ОМБр | Київ, Харківщина, Бахмут | Інтеграція в ЗСУ, перші масові дрони |
| 2024–2026 | 108 ОШБ у 59 бригаді | Покровськ, штурмові операції | FPV, НРК, гібридна війна, професійний рекрутинг |
Джерела даних: офіційні сторінки підрозділу та відкрита інформація ЗСУ.
Батальйон став прикладом, як добровольчий запал трансформується в професійну бойову машину, яка поєднує традиційну відвагу з сучасними технологіями.
Чому Да Вінчі ЗСУ надихає досі
Да Вінчі не був супергероєм з кіно — він був звичайним хлопцем, який обрав найважчий шлях. Його історії про турботу про бійців, сміливість у штурмах і віру в перемогу передаються з вуст в уста. Побратими згадують його як спокійного, врівноваженого лідера без зайвого пафосу. Він малював, любив життя, але коли треба було — ставав залізним.
Його партнерка Аліна Михайлова, яка очолювала медичну службу батальйону, продовжує справу. Вулиці в різних містах перейменовані на його честь, фонд стипендій у Українському католицькому університеті підтримує талановиту молодь.
Для початківців у військовій справі Да Вінчі — приклад, що мотивація і навчання важливіші за вік чи досвід. Для просунутих — нагадування, що війна вимагає постійної еволюції: від класичних штурмів до дронових боїв.
Практичні уроки від легенди
- Лідерство: Іди попереду, але дбай про своїх.
- Адаптивність: Війна змінюється — змінюйся разом з нею, освоюй нові технології.
- Стійкість: Поранення, втрати — не привід зупинятися.
- Спільнота: Підрозділ сильний братерством і спільними цінностями.
Батальйон «Вовки Да Вінчі» живий доказ: навіть після втрати командира дух перемагає. Вони продовжують битися, збирають на дрони, навчають новобранців і звільняють українську землю. Да Вінчі ЗСУ — не просто позивний. Це символ того, що справжні герої не вмирають, поки жива пам’ять і боротьба.
Його історія триває в кожному воїні, який обирає захищати Україну. І в кожному з нас, хто підтримує фронт.
