Акциз на солодкі напої — це спроба держави через ціну вплинути на те, скільки цукру люди споживають у рідкій формі. В Україні відповідний законопроєкт № 9032 обговорювали з 2023 року, закладали в проєкт бюджету-2026 майже 8,5 млрд грн додаткових надходжень і розраховували, що податок змусить виробників знизити солодкість, а покупців — частіше обирати воду. У листопаді 2025-го комітет Верховної Ради вирішив не розглядати документ найближчим часом: фіскальний ефект визнали modestним, а адміністрування — надто складним. Питання лишилося відкритим, бо проблема надмірної ваги в країні нікуди не зникла.
Майже 25 % дорослих українців мають ожиріння, а загальна кількість людей з діагнозом «ожиріння або надлишкова вага» перевищила мільйон. Діти 6–8 років у 23 % випадків already мають зайву вагу, і п’ята частина з них щодня п’є солодкі напої. У 2022 році ринок газованих солодких напоїв в Україні сягав 1,3 млрд літрів — це близько 37 л на людину на рік. Цифра менша, ніж у Британії чи США, але достатня, щоби рідкий цукор став помітним фактором у статистиці діабету другого типу та серцево-судинних захворювань.
Глобально понад 60 країн уже запровадили подібні податки, і найкращі приклади показують: коли ставка прив’язана до реального вмісту цукру, а не просто «за літр», виробники швидко змінюють рецептури, а споживання падає на 5–15 % протягом перших років. В Україні ж податок поки що залишається в статусі «відкладено», але debate навколо нього чітко окреслив усі «за» і «проти» такого інструменту.
Що таке акциз на солодкі напої і чому саме вони опинилися під прицілом
Акциз — це непрямий податок, який сплачує виробник або імпортер, а його вартість майже повністю перекладається на кінцеву ціну на полиці. На відміну від ПДВ, він не залежить від націнки продавця і чітко націлений на конкретну категорію товарів. У випадку солодких напоїв підстави дві: медична та фіскальна.
Рідкий цукор (чи підсолоджувачі) всмоктується миттєво, не викликає відчуття ситості, яке дає тверда їжа з клітковиною. Літр коли з 10–11 г цукру на 100 мл містить еквівалент 20–25 чайних ложок цукру — це більше добової норми для дорослої людини, яку ВООЗ рекомендує не перевищувати. При цьому мозок «не рахує» ці калорії так, як шматок торта, тому людина легко випиває дві-три пляшки на день і навіть не відчуває переїдання. Результат — інсулінорезистентність, накопичення жиру в печінці та поступове зростання ризику діабету другого типу.
Друга причина — бюджетна. Сучасні системи охорони здоров’я витрачають величезні кошти на лікування наслідків ожиріння. Податок на солодкі напої в теорії одночасно зменшує навантаження на медицину в майбутньому і дає гроші вже сьогодні. У проєкті українського бюджету-2026 саме цю суму — 8,5 млрд грн — і закладали як додатковий ресурс.
Як це працює в інших країнах: цифри та реальні наслідки
Мексика стала піонером у 2014 році. Ставка — 1 песо за літр (приблизно 10 % до ціни). За перші два роки обсяги покупок солодких напоїв впали на 6–12 %, причому strongest ефект спостерігався серед домогосподарств з низьким доходом. Виробники почали виводити на ринок версії з меншим вмістом цукру. Через кілька років дослідження зафіксували modestне, але статистично значуще зниження темпів зростання ожиріння серед дітей.
У Великій Британії з 2018 року діє податок на виробників (Sugar Drinks Industry Levy). Ставка диференційована: напої з понад 5 г цукру на 100 мл оподатковуються за вищою ставкою, понад 8 г — ще вищою. Виробники швидко відреагували: багато брендів знизили цукор удвічі, щоб уникнути податку. Дослідження Кембриджського університету показало, що за три роки кількість цукру, яку діти отримують із газованих напоїв, зменшилася вдвічі. Окремо підрахували, що податок міг запобігти понад 5000 випадків ожиріння на рік лише серед дівчаток 10–11 років у найбідніших районах.
Литва запровадила свій варіант з 1 січня 2026 року — трирівневу шкалу залежно від грамів цукру на 100 мл. ОАЕ з того ж року переходить на оподаткування за фактичним вмістом цукру замість фіксованої ставки 50 %. У всіх цих випадках ключовим фактором успіху стала не просто «додаткова ціна», а чіткий сигнал виробникам: чим менше цукру — тим нижчий податок.
| Країна | Рік | Ставка | Зафіксовані ефекти |
|---|---|---|---|
| Мексика | 2014 | 1 песо/л (~10 %) | Падіння покупок 6–12 %, початок реформації рецептур |
| Велика Британія | 2018 | Диференційована за г цукру/100 мл | Цукор у напоях для дітей зменшився вдвічі; запобігти тисячам випадків ожиріння |
| Литва | 2026 | Трирівнева (від 2,5 г/100 мл) | Новий механізм, очікується реформація та зниження споживання |
| Україна (проєкт) | Планувалося 2026 | 0,1 €/л або 10 грн за 25 г цукру/л | Не прийнято; очікувалося 8,5 млрд грн та стимул до зменшення цукру |
Дані зібрано з публікацій ВООЗ, національних міністерств охорони здоров’я та незалежних досліджень 2024–2026 років.
Український законопроєкт: що саме пропонували і чому відклали
Проєкт № 9032 передбачав оподаткування вод — мінеральних, газованих і негазованих — з доданим цукром, іншими підсолоджувачами або ароматичними речовинами. Платниками мали стати виробники та імпортери. Ставка обговорювалася у двох варіантах: фіксована 0,1 євро за літр або специфічна — 10 грн за кожні 25 г цукру (або еквіваленту) в одному літрі напою. Другий варіант виглядав привабливішим, бо створював прямий стимул зменшувати цукор у рецептурі.
У проєкті бюджету-2026 уряд уже врахував 8,5 млрд грн від цього податку. Однак у вересні–листопаді 2025 року стало зрозуміло: голосів у залі немає. Голова податкового комітету Данило Гетманцев прямо назвав дві причини: modestний фіскальний ефект порівняно з витратами на адміністрування та високий ризик ухилення. В умовах воєнної економіки, коли тисячі невеликих виробників та імпортерів працюють у сірій зоні, контроль за точним вмістом цукру в кожній партії виглядав технічно складним і дорогим.
Ще один фактор — політичний. Податок асоціювався з додатковим тиском на гаманці громадян у часи інфляції та зростання цін на базові продукти. Бізнес-асоціації активно лобіювали відтермінування. У результаті документ просто не винесли на голосування.
Що це означало б для гаманця та здоров’я звичайної родини
Якби податок запрацював за ставкою 0,1 євро за літр, середня пляшка 0,5–1 л подорожчала б на 4–8 грн залежно від цукристості. Для родини, яка купує 3–4 л солодкої води на тиждень, це додаткові 60–100 грн на місяць. Звучить небагато, але для сімей з низьким доходом — помітно. Водночас саме ці родини найчастіше мають вищі ризики метаболічних захворювань через поєднання дешевого калорійного харчування та меншої доступності якісної медичної допомоги.
Дослідження з інших країн показують: ефект сильніший серед молоді та людей з нижчими доходами — саме ті групи, де споживання солодких напоїв найвище. Якщо одночасно з податком запровадити доступну питну воду в школах та заборонити продаж солодких напоїв у шкільних буфетах, результат посилюється в рази. Сам по собі податок — це лише один важіль.
Економіка для бізнесу: хто виграє, а хто програє
Великі гравці (Coca-Cola, Pepsi, локальні виробники) можуть дозволити собі реформувати рецептури або частково поглинути податок за рахунок масштабу. Малим і середнім виробникам, які випускають лимонади та газовану воду в регіонах, перехід на нові лінії або лабораторний контроль цукру дається важче. Частина з них може піти в тінь або переорієнтуватися на невгазовані напої без підсолоджувачів.
Роздрібна торгівля (ларьки, супермаркети) податок безпосередньо не сплачує, але відчуває тиск: якщо ціна зростає, оберти падають. У воєнний час, коли багато точок працюють на межі рентабельності, це додатковий ризик.
З іншого боку, бюджет отримує гроші, які теоретично можна спрямувати на програми профілактики: fountains з питною водою в школах, спортивні секції, просвітницькі кампанії. У країнах, де так і зробили, довгостроковий ефект виявився вищим.
Що відбувається зараз і які сценарії можливі найближчими роками
Станом на середину 2026 року акциз на солодкі напої в Україні не діє. Обговорення не припинилися повністю — тема періодично повертається в контексті виконання зобов’язань перед міжнародними партнерами та пошуку додаткових джерел наповнення бюджету. Водночас експерти дедалі частіше наголошують: сам по собі податок без супровідних заходів (обмеження маркетингу для дітей, доступність питної води, просвіта) дає modestний результат.
Найімовірніший сценарій найближчих років — повернення до законопроєкту з доопрацьованим механізмом адміністрування та чіткішими пільгами для напоїв з дуже низьким вмістом цукру. Альтернатива — поступове впровадження через місцеві бюджети або добровільні угоди з великими виробниками. У будь-якому разі питання вже не в тому, «чи потрібен такий податок», а в тому, «як зробити його максимально ефективним і справедливим саме в українських реаліях».
Глобальний досвід підказує: країни, які підходили до справи комплексно і не боялися коригувати правила на основі перших результатів, отримували і здоровіших громадян, і додаткові кошти на профілактику. Україна поки що лише готується зробити цей крок.
