Олексій Опанасович Вадатурський народився 8 вересня 1947 року в селі Бендзари Балтського району Одеської області в сім’ї колгоспника. Він пройшов шлях від інженера радянських хлібокомбінатів до людини, яка створила одну з найпотужніших аграрно-логістичних компаній України, відродила річкове судноплавство на Дніпрі та змусила світ по-новому оцінити українське зерно. Його життя — це історія наполегливості, інженерної точності та глибокої віри в те, що чесна праця здатна змінити країну.
У 1991 році, коли Україна тільки-но здобувала незалежність, він заснував «Нібулон» — спочатку як спільне підприємство з угорськими та британськими партнерами для виробництва гібридного насіння кукурудзи та соняшнику. Назва склалася з перших літер міст-засновників: Миколаїв — Будапешт — Лондон. Згодом компанія перетворилася на повноцінний агрохолдинг із власним річковим флотом, мережею сучасних терміналів та елеваторів, земельним банком близько 80 тисяч гектарів і тисячами робочих місць. У 2021 році «Нібулон» встановив рекорд, відвантаживши понад 5,64 мільйона тонн продукції до 38 країн світу.
31 липня 2022 року Олексій Вадатурський разом із дружиною Раїсою Михайлівною загинув у власному будинку в Миколаєві від російського ракетного удару. Йому було 74 роки. Його смерть стала ще одним актом терору проти цивільного населення, але справа, яку він започаткував, не зупинилася. Син Андрій Вадатурський очолив компанію і продовжує розвивати її в нових умовах — з фокусом на дунайські маршрути, цифровізацію та стійкість бізнесу.
Ранні роки Олексія Вадатурського сформували характер, який пізніше допоміг йому долати найскладніші виклики. Дитинство в селі Бендзари пройшло серед полів і важкої селянської праці. Після закінчення восьмирічної школи він ходив пішки до райцентру на старші класи. У 1971 році закінчив Одеський технологічний інститут харчової промисловості імені М. В. Ломоносова за спеціальністю «Автоматизація і комплексна механізація хіміко-технологічних процесів». Отримана інженерна освіта стала фундаментом для всього подальшого шляху — від роботи головним енергетиком на Трикратському комбінаті хлібопродуктів до розуміння, як модернізувати цілі логістичні ланцюги.
Радянська система дала йому практичний досвід управління виробництвом, але водночас показала її обмеження: бюрократію, відсутність стимулів для інновацій, залежність від застарілої техніки. Працюючи начальником виробничого відділу, а згодом заступником начальника Миколаївського обласного управління хлібопродуктів, Вадатурський бачив, як величезні обсяги зерна губляться через неефективну логістику. Цей досвід став поштовхом до створення власної справи, де рішення приймалися швидко, а технології — сучасні.
Коли в 1991 році з’явилася можливість будувати бізнес у незалежній Україні, Вадатурський не вагався. Він залучив іноземних партнерів, отримав перші кредити міжнародних фінансових інституцій і почав закуповувати високопродуктивну імпортну техніку. Спочатку компанія спеціалізувалася на насінництві, але швидко розширила діяльність на вирощування зернових, зберігання, перевалку та експорт. Ключовим рішенням стало будівництво власного річкового флоту та мережі терміналів уздовж Дніпра. Це дозволило знизити собівартість логістики, зменшити навантаження на автомобільні дороги та зробити компанію менш залежною від морських портів, які завжди були вразливими до зовнішніх факторів.
Сучасний перевантажувальний термінал у Миколаєві, збудований під керівництвом Вадатурського, отримав Державну премію України в галузі архітектури 2008 року. Комплекс став одним із найтехнологічніших у Європі — з автоматизованими системами завантаження, великими ємностями для зберігання та можливістю одночасної роботи з кількома видами транспорту. За даними компанії, «Нібулон» інвестував понад 2,3 мільярда доларів у розвиток логістичної інфраструктури за роки існування.
У 2007 році Президент Віктор Ющенко присвоїв Олексію Вадатурському звання Героя України за вагомий внесок у зміцнення агропромислового комплексу. Крім того, він отримав численні регіональні нагороди як меценат і підприємець року в Миколаєві, почесне громадянство міста у 2021 році. У 2018 році російська влада ввела проти нього та компанії санкції — визнання того, наскільки значущою стала його діяльність для української економіки.
Вадатурський ніколи не відокремлював бізнес від відповідальності перед громадою. Він активно підтримував соціальні проєкти в Миколаєві, допомагав лікарням, особливо під час пандемії COVID-19, коли компанія реконструювала інфекційне відділення обласної лікарні, встановивши десятки точок подачі кисню та сучасне обладнання. Його кредо, зафіксоване в книзі спогадів «Хлібний капітан України», звучало просто й точно: головне — бути чесним перед людьми, партнерами та суспільством. Тоді будь-яке завдання стає здійсненним.
Повномасштабне вторгнення 2022 року стало найважчим випробуванням. Компанія втратила значну частину активів на окупованих територіях, зазнала збитків, оцінюваних у сотні мільйонів доларів. Проте Вадатурський залишився в Миколаєві, продовжував працювати і не полишив своїх людей. 31 липня 2022 року російська ракета влучила в його приватний будинок уночі. Разом із ним загинула дружина Раїса. Офіційні особи України назвали це навмисним ударом по цивільній інфраструктурі та актом тероризму.
Після загибелі батька компанію очолив син Андрій Вадатурський. «Нібулон» зумів адаптуватися: у рекордні строки збудували новий термінал на Дунаї — філію «Бессарабська», яка дозволила відновити експорт через румунську Констанцу, коли одеські порти були заблоковані. Інвестиції в цей проєкт окупилися швидко — через термінал пройшло понад 3,8 мільйона тонн зерна та олійних культур. Компанія продовжує реструктуризацію кредитного портфеля, інвестує в цифровізацію та штучний інтелект, планує на 2026 рік збільшити експорт до 3,5 мільйона тонн і наростити частку ринку.
У 2023 році вийшла книга «Хлібний капітан України» з спогадами 61 людини — від колег і друзів до державних діячів. У 2025 році з’явився однойменний документальний фільм режисера Олександра Гужелі, де через художні реконструкції та інтерв’ю показано шлях сільського хлопця, який став символом української підприємливості та стійкості. Стрічка демонструвалася в Одесі, Києві, університетах, транслювалася на телебаченні. Це не фільм про смерть, а про тріумф життя, принципів і любові до землі.
Олексій Вадатурський часто повторював: «Не здавайся!». Ці слова стали неофіційним девізом його життя і справи. Він довів, що людина з простого села, озброєна знаннями, чесністю та вірою в Україну, здатна побудувати підприємство європейського рівня, відродити річковий транспорт і залишити по собі спадщину, яка продовжує годувати світ навіть у найтемніші часи. Його інженерний погляд, спокій у кризових ситуаціях і вміння бачити перспективу на десятиліття вперед залишаються орієнтиром для тих, хто сьогодні будує нову українську економіку.
Сьогодні «Нібулон» — це не лише цифри експорту та тоннаж флоту. Це історія про те, як один чоловік змінив уявлення про те, якою може бути українська аграрна компанія: сучасною, технологічною, соціально відповідальною і незламною. Справа Вадатурського живе в кожному судні, що пливе Дніпром, у кожному зерні, яке доходить до портів світу, і в кожному новому проєкті, який реалізує його син та команда. Україна продовжує збирати врожай — і частково завдяки тому фундаменту, який заклав Олексій Опанасович Вадатурський.
