Залученість до громадської діяльності в Україні

Демократичний устрій держави ґрунтується на активній участі спільноти у процесах ухвалення та реалізації рішень. Свідома громадянська позиція та здатність до самоорганізації в кризових ситуаціях — важлива передумова для недопущення ігнорування волі громади і додаткова гарантія дотримання прав людини у громадянському суспільстві. Саме тому зараз відбувається становлення нової філософії права у взаємодії влади та громадянського суспільства, з активним переходом від конкуренції і конфронтації до результативних діалогу і співпраці.

Згідно даних опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» у 2019 році, лише 7,5% громадян України є активними учасниками життя громади. Найбільше соціально активних громадян проживає на Заході країни — 13%, а найменше на Півдні — 2%. При цьому, більше 50% українців визнали потребу у діяльності ГО в їх населеному пункті. Ще 20% не бачать доцільності у функціонуванні неурядових організацій.

Від чого залежить активність громадян у суспільстві?

В демократичній державі залученість громадян до управління суспільними справами не може обмежуватись участю у виборах. Проте, активність громади подекуди є дуже низькою. Причинами цього можуть бути низькі ресурсні, кадрові, природні, матеріально-технічні, інфраструктурні та земельні потенціали територіальних громад. Крім того, активність громадян часто залежить від культурних, етнічних та інших характеристик населених пунктів, у яких вони проживають.

Відсутність зацікавленості у проблемах громади — не головний чинник, що визначає низький рівень залучення громадян до суспільної діяльності. З боку влади перешкоджати впровадженню механізмів громадської участі можуть відсутність довіри до фахового рівня окремих представників громади, побоювання критики, невміння вести діалог з великою аудиторією. Бар’єрами зі сторони громади зазвичай є недовіра до можновладців, відсутність готовності до спільного вирішення проблем, низький рівень самоідентифікації.

За рівнем активності у громадянському суспільстві соціологи виділяють наступні типи громадян:

  • абсентеїст — людина, що не цікавиться проблемами громади, бо зосереджена на власних;
  • спостерігач — проблемами громади та довкілля цікавиться фрагментарно;
  • споживач — долучається до громадської діяльності за умови, якщо це піде на користь його особистим інтересам чи потребам;
  • лобіст — ініціює вигідні для себе проєкти;
  • громадський діяч — розуміється на проблемах місцевої громади та ставить інтереси громадянського суспільства вище індивідуальних, захищає права окремих громадян;
  • функціонер — у своїй діяльності на користь громадянського суспільства керується нормами приватного і міжнародного права, чітко окресленими правовими рамками процедур.

Участь у суспільному житті — невід’ємне право громадянина

Згідно ст. 36 Конституції України, кожен громадянин має конституційне право на свободу участі у громадських асоціаціях, професійних спілках та інших інститутах громадянського суспільства. Невід’ємною частиною законодавства України і основами правового регулювання діяльності громадянського суспільства є й міжнародні конвенції та нормативно-правові акти. Це Міжнародний пакт про політичні і громадянські права, Оргуська конвенція, Європейська Конвенція з прав людини (ЄКПЛ) і т.д. Згідно цих документів, ратифікованих ВРУ, громадяни мають право на доступ до інформації та правосуддя щодо захисту власних прав і потреб у громадянському суспільстві, на рівних умовах допускатися до державної служби й приймати рішення, що стосуються місцевого самоврядування та захисту довкілля.

Сьогодні громадяни України можуть впливати на рішення народних обранців в уряді ще на етапі планування, та контролювати, як дані рішення впроваджуються в життя. Спонукати громадян долучитись до роботи громадських об’єднань можуть позитивний імідж та надійна репутація ГО, присутність сильного лідера, спрямування діяльності на благо країни, можливість отримати потрібні навички та знання.

В контексті управління державою, участь громадян дозволяє оцінити вплив соціальних факторів, мінімізувати ризики внаслідок прийняття управлінських рішень, відкоригувати політику влади із врахуванням інтересів та цінностей різних суспільних груп. Таким чином, високий рівень залученості громадян до суспільної діяльності дозволяє мінімізувати політичні та соціальні ризики, і визначати й відстоювати інтереси громади.

Generated by Fontastic.me