Voice of Ukrainian Civil Society – Olesya Kramarenko (in Ukr)

Розкажіть як вплинув карантин на роботу вашої організації? Як швидко ви змогли налагодити звичний ритм роботи? Чи багато активностей було скасовано/перенесено? 

Зважаючи на те, що зовнішня комунікація команди відбувалась в режимі human to human, а більшість проектів передбачала залучення людей – карантин, ніби, зачинив двері прямісінько перед носом. Тема екології – сама по собі не є пріоритетним соціальним запитом серед жителів промислового міста. Ми докладаємо чимало зусиль, щоб задіяти мешканців у захисті своїх екологічних прав. Звичайно, це нас змусило переформатувати проекти, а від деяких форм роботи взагалі відмовитись і перенести ряд важливих заходів на кращі часи. Наприклад, ми готувались до Екофоруму в Запоріжжі, куди мали залучити іноземні організації і зробити потужну локацію щодо обговорення кращих практик захисту права на чисте повітря в судах, влітку мав стартувати великий екологічний фестиваль з пересувною виставкою та співпраця з малим бізнесом (інтеграція еко—проектів). Це все наразі завмерло у повітрі, яке продовжує забруднюватись, незалежно від карантину. Нажаль. Партнери з розумінням віднеслись до змін, тут була абсолютна узгодженість та взаємодія.

Які інформаційні технології (програми, додатки) допомогли роботі вашої організації під час карантину? Які з них спростили процеси? Які навпаки? 

Як і у більшості, мабуть, адаптуватись до нових викликів вийшло поступово. Ми зрозуміли, що треба використовувати час на те, що можливо робити в нових умовах. Ми почали проводити зустрічі та консультації – online, в одному з проектів запустили Марафон екологічних вебінарів, який став відкритою площадкою не тільки для активістів, мешканців міст, але й цікавих спікерів. Люди поступово почали долучатися і ми згодом повернулися в робочий режим ще активніше))). Серед основних: Skype, Trello, Zoom. Активніше почали заохочувати людей слідкувати за якістю повітря в районах міста через мобільні додатки та карту, завдяки станціям громадського моніторингу Eco city https://eco-city.org.ua/. Впевнена, що продовжимо цю практику і надалі.

Що, на вашу думку, стало найскладнішим для українських ГО?

Думаю – утримувати увагу людей на соціальній проблематиці. Ми, як і всі люди, маємо близьких, роботу, переживаємо різні емоції та рефлексуємо щодо перспектив розвитку країни та ситуації з COVID-19, зокрема. Для мене одним з найболючіших питань на початку квітня було – чи залишиться соціальний запит на «нашу нішу»? Наскільки важливими для людей залишуться питання захисту прав і свобод, проблемf довкілля і збереження здоров’я в умовах епідемії, яка посилюється нестабільною економікою та політичними гойдалками? Ми, в першу чергу, працюємо з людьми і для людей. Ми повинні втримати фокус уваги на соціальних проблемах. І це було і залишається не легким завданням.

 Як швидко, на вашу думку, українські ГО змогли адаптуватись? І чи змогли взагалі?

Зважаючи на те, що період загострення епідемії обрав не найкращий період ) – весну, коли розпочинається активна фаза масових заходів, фестивалів, толок, виставок, форумів  – це все викинуло активістів з корабля, який тільки вийшов підкорювати море. Я сподіваюсь ми не всі потонули і вийдемо на берег). Спостерігаючи за колегами, я бачила їх відчай та ступор. Не всі змогли адаптуватись до ситуації і знайти своє місце в умовах здійснення запланованої діяльності ГО, направленої на мінімізацію наслідків від епідемії. Проте, ніхто не збирається зупинятись, треба лише трохи адаптуватись.

Які топ-три активності/ініціативи були на піку популярності під час карантину? Які з них залишаться після зняття обмежень?

  1. Вебінари про залучення, підвищення рівня навичок та знань.
  2. Створення вузькопрофільних груп та ком’юніті для самопідтримки, розвитку та популяризації послуг.
  3. Прямі ефіри в соціальній мережі.

Плануємо залишити всі три.

Чи є активності ГО, які показали свою неефективність під час карантину?

Виключно масові заходи, зустрічі, участь в робочих групах, які відмінились у зв’язку з карантином.

 Які на вашу думку є три топ-виклики для громадянського суспільства в Україні після завершення карантину?

  1. Втримати позиції щодо фокусу суспільства на соціальній проблематиці.
  2. Відреагувати на нові потреби та виклики, де необхідне втручання ГО, де ми можемо бути ефективними, у вирішенні тих проблем, які з’являться ( або посиляться) в наслідок карантину ( проблема насильства, захист прав, розвиток і підтримка бізнесу, тощо).
  3. Адаптувати діяльність у відповідності до нових умов роботи ( період обмеження масових заходів), використання нових форматів залучення та впливу. Особливо це стосується комунікації. Її точно треба переглядати і шукати нові формати контакту з людьми, які втомилися не лише від соціальної ізоляції, а й інформаційних потоків. Зважаючи на те, що карантин прискорює процеси інтеграції смарт-технологій, віртуальної та доповненої реальності, чат-ботів, діджіталізацію волонтерства ті інших цифрових інструментів в суспільство.

Чи є активності ГО, які громадський сектор вже ніколи не буде використовувати?

Важко відповісти, ситуація змінюється.

Чи може громадянське суспільство України запропонувати  щось керівництву держави для мінімізації наслідків карантину? Що може/має зробити держава для громадського сектору?

На порядку денному у громадянського суспільства продовжують залишатись вимоги – продовження реформ, відкритість, прозорість дій влади та активна комунікація. Активна частина суспільства має розуміти дії та наміри керівництва країни. Мені здається на часі, як раз – випробування стосунків. Наскільки готова влада бути відкритою для рішучих дій, а не прикриватися штампами «не на часі» і економікою. Важко говорити загалом, бо у кожного своя специфіка роботи. По довкільному напрямку ми наразі з тривогою бачимо, як в умовах карантину фактично скасовано такий важливий демократичний інструмент, як громадські слухання ( В рамках процедури ОВД – оцінка впливу на довкілля, громада може вносити пропозиції щодо планованої діяльності підприємств та господарств, які можуть завдати шкоду здоров’ю та довкіллю).

Робота яких українських ГО стане найбільш затребуваною серед українців у найближчі півроку/рік?

Сподіваюсь люди нарешті зрозуміли наскільки важливими є питання здоров’я і довкілля в умовах пандемії COVID-19.))))  Однозначної відповіді у мене немає. Відчувається, що фокус людей зосередиться не на питаннях прав, свобод і відкритості, а на виживанні, грошах і безпеці. Як раз тут і треба використовувати ситуацію, щоб нагадати про справжні цінності.

Яким мають бути нові стандарти роботи українських ГО після карантину? Чи вплине це на співпрацю з владою, донорами, громадами?

Я вже згадувала це в своєму фейсбуці. Тренд громадського активізму – 2020 не долучайся, а дистанціюйся!)))) Звучить невтішно, але проблеми нікуди не дінуться, вони навпаки стануть помітніше. В умовах кризи ще чуттєвішими  ми станемо до проблеми довкілля, відсутності інфраструктури в містах, проблем з працевлаштуванням, тощо. Пандемія – це виклик не лише для ГО, а в першу чергу для влади, яка має в кінці кінців не тільки латати дірки в човні, а прискорювати курс реформ та системно віднестись до стратегічних рішень.