Voice of Ukrainian Civil Society – Andrii Andrushkiv (in Ukr)

Розкажіть як вплинув карантин на роботу вашої організації? Як швидко ви змогли налагодити звичний ритм роботи? Чи багато активностей було скасовано/перенесено?

Один з фокусів нашої роботи – контроль за дотриманням органами влади своїх повноважень та дотримання балансу гілок вади. Багато рішень щодо впровадження карантинних заходів додали нам роботи, бо влада ухвалювала їх не зважаючи на неконституційність чи незаконність. Карантинні рішення влади додали нашій організації роботи. Ще з нового року ми почали впроваджувати в роботі організації платформу Microsoft 365, тому ми досить легко перейшли на дистанційну роботу. Звісно це не той режим до якого ми звикли. Трошки збільшилась кількість часу для роботи над певними завданнями. Те, що раніше можна було проговорити за кавою, або стати разом біля фліп-чарту і накидати варіанти – зараз так не вийде. Також зараз немає «польової роботи», бо немає ні можливості працювати в громадах, ні доїхати туди. В цілому десь 15% своїх активностей ми зараз поставили на паузу. Час, що звільнився спрямували на розробку методологій, розробки процедур, які будемо впроваджувати в подальшій роботі.

Які інформаційні технології (програми, додатки) допомогли роботі вашої організації під час карантину? Які з них спростили процеси? Які навпаки? Які з програм/додатків ви будете використовувати і надалі? Які з них ви не використовували до карантину?

Майкрософт 365. Популярний zoom не використовували.

Які топ-три активності/ініціативи були на піку популярності під час карантину? Які з них залишаться після зняття обмежень?

Добра аналітика рішень уряду, президента, парламенту – ми робили це до карантину і будем робити далі. Увага читачів до цього питання значно зростала, адже громадяни чи не вперше відчули, що рішення влади впливає на щоденне життя. Якщо говорити, що змінилось, то звісно лекції, круглі столи, семінари – це зараз на паузі.

Які на вашу думку є три топ-виклики для громадянського суспільства в Україні після завершення карантину?

1) Якщо говорити в загальних цифрах, то люди будуть уникати публічних заходів, мало виходитимуть на акції. Ключовим викликом буде те, що рівень довіри до влади продовжить падати. Громадяни зараз не зрозуміли для чого впроваджували карантинні заходи. Більш того вони зрозуміли, що за недотримання встановлених обмежень  – покарання не буде. А це, в свою чергу поглибить недовіру до влади і відповідно громадяни будуть з меншою увагою ставитись до бюджету участі, громадських слухань, публічних конкультації і тд.

2) Органи влади продовжують працювати в турборежимі незважаючи на позиції груп інтересів. І останні, як частина громадянського суспільства, будуть або намагатись уникати стосунків з державою до останнього, або радикалізуватися вже коли нема інших варіантів.

3) Ті речі, які стосуються об’єднання зусиль громадян для того щоб підтримати когось іншого – вони зростаюсь. Є дуже добрі результати співпраці під час Майдану, під час війни — започатковані тоді волонтерської мережі зараз часто працюють для подолання наслідків епідемії. Вони налагоджені і вони фактично з середини березня почали працювати, але вже орієнтуючись на надання соціальної допомоги, підтримку лікарів і медичного персоналу, пенсіонерів, маломобільних груп.

А от ті речі, які стосуються об’єднання громадян для впливу на владу вони не дуже зростають, бо сама влада приймає рішення на власний розсуд. Відповідно, громадяни розуміють, що немає сенсу рипатися, бо влада якщо захоче то відкриє парки, а не захоче — то не відкриє і позиція мам з колясками тут нікого не хвилюватиме.

Чи є активності ГО, які громадський сектор вже ніколи не буде використовувати?

Зникне те, що люди робили спустивши рукава чи без душі. Тобто питання не в інструментах, а в адекватності їхнього застосування та докладанні зусиль в процесі.

Чи може громадянське суспільство України запропонувати  щось керівництву держави для мінімізації наслідків карантину? Що може/має зробити держава для громадського сектору?

З 1 вересня 2019 року українській владі громадські організації та аналітичні центри – не потрібні. Позиції галузевих ГО, галузевих експертів владі не потрібні. Турборежим не потребує експертизи, не потребує аналізу. До цього моменту нічого не змінилося, хоч представники фракції Слуга Народу і запрошували на зустріч громадські організації, далі воно нікуди не посунулося.  Неурядовим організаціям варто працювати з конкретними групами інтересів на місцях (бізнес, студенти, лікарі, фермери) – ось це буде давати вплив, а не намагання сподобатися черговим панам з Банкової. Але робота з групами інтересів — це довго і дуже часто люди на місцях не усвідомлюють себе як групу інтересів. Але ми в Центрі спільних дій зрозуміли, що іншого варіанту немає — це той шлях який ми маємо пройти щоб напрацювати системні зміни, які не будуть відкочуватися під час змін влади.

 

 

Category: News
Generated by Fontastic.me