Боротьба з корупцією

Корупція була та залишається однією з найбільш обговорюваних проблем в Україні. Це питання як вітчизняного, так і закордонного бізнесу та державних структур. Високий рівень корупції знищує систему цінностей та принципів, породжує тотальну недовіру до представників влади, сприяє негативним наслідкам щодо економіки України. Також інвестиції іноземних представників напряму залежить від рівня корупції в Україні та шляхів її подолання, бо інвестори часто не розуміють місцевих правил ведення бізнесу.

Щоб боротися з корупцією — треба знати, що це за явище загалом та як воно виникло в Україні. Бо проблема в тому, що більшість громадян вважає, що корупція обмежується хабарями чи зловживанням своїм службовим становищем. Це дуже поверхневе розуміння корупції. Адже гроші, хабарі та примусові «благодійні внески» — це найпростіший рівень проявів корупції.

Корупція має три основні ознаки: дотичність чи наявність владних повноважень, використання цих повноважень у своїх особистих цілях та шкода суспільним інтересам. Щоб протистояти такому впливу потрібен системний підхід. Боротьба з корупцією в Україні полягає в створенні системи, яка працюватиме комплексно. Така система має базуватися на принципах дотримання закону, правопорядку, чесності та головне — активності громадського контролю.

Як Україні протистояти корупції?

Конкретні підходи та заходи запобігання корупції залежать від самого типу корупції. Країни, для яких корупція — це швидше системне питання, а не виняткове, мають вирішувати це питання за допомогою незалежних антикорупційних органів. Також варто застосовувати непрямі підходи. Йдеться про прозорість використання всіх державних ресурсів та створення політичних партій, які реально представляють інтереси різних груп населення.

Зараз ситуація складається таким чином, що ключову роль в запобіганні та протидії корупції взяло на себе громадянське суспільство. Донорські міжнародні організації, українська влада та громадянське суспільство створюють своєрідний трикутник. Адже активісти та громадські організації стимулюють антикорупційні активності та моніторинги за підтримки міжнародних донорів. Ті, своєю чергою, виділяють кошти, аби мати поруч сильну країну, з якою можна підтримувати якісну економічну та мирну співпрацю. Та є завжди певні умови — це боротьба України з корупцією у відповідь на отримання фінансової допомоги. Через політичну конкуренцію в нашій державі політики змушені реагувати на такі вимоги донорів. Доповненням до такого трикутника могли б бути представники малого та середнього бізнесу.

Хто має боротися з корупцією?

Україна зараз має систему, до якої входять антикорупційні органи. До неї входять: Національне антикорупційне бюро України, Антикорупційний суд, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, Національне агентство з питань запобігання корупції та Державне бюро розслідувань. Також існують непрямі способи боротьби, до прикладу, місцеві портали відкритих даних, системи електронних закупівель тощо. Ці інструменти дають можливість контролювати діяльність місцевих депутатів, реагування на публічні запити тощо.

Ці органи виконують різноманітні функції, наприклад, НАЗК займається справами щодо запобігання корупції серед державних службовців. Антикорупційні ініціативи загалом є основою антикорупційної реформи.

Про що ця реформа?

Боротьба з корупцією вийшла на новий рівень після виконання базових антикорупційних законів, які значно посилюють відповідальність за недотримання вимог з декларування майна. Тобто реформа передбачає ефективну роботу Єдиного державного реєстру декларацій. Така система дає можливість здійснювати громадський контроль за доходом державних службовців. Самі електронні декларації є джерелом інформації щодо корупційних дій посадовців. Показово, що чим довше існує електронний реєстр, тим відповідальніше ставляться до подання декларацій, наприклад, подають їх вчасно та не забувають додавати до списку всі пункти. Разом зі змінами в поведінці декларантів відбулися зміни в діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції.

Закон про боротьбу з корупцією передбачає також зростання доброчесності публічних службовців та представників громадськості. Україна має безліч факторів, які негативно впливають на знищення корупції: відсутність критичного мислення у громадян, нерозуміння ризиків побутової корупції, низький рівень доброчесності представників органів влади та найголовніше — сприймання матеріальної вдячності чи заохочення як головного інструменту вирішення проблем. Уже впродовж двох років експерти та активні представники громадянського суспільства створюють комісії для оцінки ризиків та антикорупційні програми. Також важливим є ефективна комунікація реформи, яка передбачає залучення усіх зацікавлених сторін та має відбуватися зрозумілою мовою для пересічного населення.

Хто такі інформатори?

Багато країн мають успішний досвід викривання корупції за допомогою інформаторів. Часто їх ще називають викривачами. Громадяни сприймають такий підхід критично, пояснюючи, що він має «стукацький» підтекст. Мабуть, такі думки вкорінилися в нашій свідомості ще з часів СРСР. Та міжнародна практика показує зовсім інші результати такого підходу.

Наприклад, перші згадки про викривачів у США з’явилися ще у 18 столітті, коли розпочалися випадки розкрадання золота та коштів під час громадянської війни. Тоді викривачі мали можливість повідомити уряд про злочин та отримати як нагороду частину коштів. У 1968 році таку практику узаконили та інформатори мали хорошу мотивацію — гарантовану премію за свою роботу.

В Україні ми вже мали практику залучення активістів та пересічних громадян до інформування про корупцію. Але такий підхід є небезпечним через загрозу недотримання прав людини та безпосередній ризик для викривача. А справді спрацював більш дистанційний підхід — повідомлення про корупційні ризики через гарячі лінії чи скарги. Експерти вважають, що в реаліях України є два плюси від викривання, які насправді мають мотивувати: відновлення справедливості та матеріальна винагорода.

Боротьба з корупцією має довгий шлях. Якщо зрозуміти його важливість, працювати системно та комплексно, мати бажання влади та громадянського суспільства щось змінити — то шлях цей дуже реальний.

Generated by Fontastic.me