Як Україна продовжує боротися з корупцією

Внесок за державне місце в університеті, проплата в лікарні чи подяка за водійське посвідчення. Чомусь зазвичай громадяни уявляють корупцію в Україні як хабарі чи проплату грошей за якусь послугу. Але насправді це лише найнижчий рівень, а точніше — найбільш типова. Системна корупція відбувається на вищому рівні, де розподіляються грошові потоки, обираються свої потрібні люди на посади та розподіляється вплив на політичні сили.

Що ж таке корупція насправді? Корупція — це використання свого службового становища чи повноваження для особистого збагачення. Це явище зазвичай змотивоване бажанням збагатитися, отримати владу чи ресурси. Корупція має такі погані наслідки, як втрата авторитету країни на світовій арені, знецінення ролі громадянського суспільства, знищення моральних принципів громадськості та участь кримінальної складової у державних та соціальних процесах. Найбільше небезпека корупції в тому, що вона викликає звикання. Люди сприймають це явище як норму, як звичну складову свого життя, а не як щось небезпечне, аномальне чи неправильне. Наприклад, корупція в освіті. Подяки за червоний диплом — це, на жаль, норма нашого часу. Українці дивуються навпаки тоді, коли випускник чи випускниця отримав(ла) диплом за власні старання та здібності. І корупція в освітній галузі має багато проявів.

Рівень корупції в Україні почав стрімко зменшуватися після Революції Гідності у 2014 році. З того часу рейтинги України в боротьбі з корупцією зазвичай лише покращувалися. Але в 2019 році світовий «Індекс сприйняття корупції» показав, що позиція України стала нижчою. Наша держава опинилася на 126 місці, набравши 30 балів. На цій позиції також перебувають Киргизстан, Джибуті та Азербайджан. Щороку світовий індекс Corruption Perceptions Index оприлюднює міжнародна антикорупційна організація Transparency International. Організація використовує розробки та оцінки різноманітних міжнародних команд для свого дослідження. Тут важливо розуміти, що такий показник показує лише сприйняття самого процесу, а ж ніяк не справжню статистику корупції в Україні. Адже реальні обсяги визначити неможливо. На те, як громадяни оцінюють корупційний вплив у своїй державі, дуже впливає преса. У деяких країнах цензура просто не дає змоги висвітлювати інформацію прозоро, коректно та достовірно. Тому складається враження, що країна живе без корупції. Така ситуація, напркилад, в Арабських Еміратах. А демократичні країни, які чують і бачать корупційні розслідування, думають, що корупція повсюди.

Ініціатива Transparency International підготувала нашій державі 12 рекомендацій, які мали б допомогти в боротьбі з корупцією. Але Україна виконала лише дві з них: скасування монополії СБУ на прослуховування та електронного декларування для активістів-антикорупційників. Представники Transparency International переконані, що проблема корупції в нашій державі дуже гостра та ми маємо зробити реальністю всі позиції для запобігання поширення корупції далі.

Тут треба наголосити на тому, що участь у цій боротьбі має брати не лише держава та активні представники громадянського суспільства, а й кожен з нас. Адже статистика показує, що громадяни не залучені до антикорупційних активностей належним чином. За даними Програми «Долучайся!» як результату загальнонаціонального опитування щодо громадського залучення (зима 2020 року), лише 1,5% опитаних українців повідомляли коли-небудь про випадки корупції в прокуратуру чи поліцію. Майже така ж кількість опитаних (1,1%) повідомляли про корупцію у медіа, а частина (0,6%) взагалі використовувала анонімні повідомлення через онлайн засоби. На думку громадян, протидіяти корупції у країні мають антикорупційні органи (37,9%) та Президент (31,5%). Також показово, що майже кожен п’ятий українець переконаний, що боротьба з проявами корупції залежить від кожного з нас, тобто від звичайних громадян на місцях.

Чому ж корупція — таке поширене явище в нас? Здебільшого громадяни не бачать у побутовій корупції нічого поганого, адже звикли жити в таких реаліях. Причини корупції в Україні пов’язані з тим, що громадяни просто не вміють інакше. Сюди варто віднести: неможливість вирішити проблеми іншим способом, менталітет, звичку, пошук легших шляхів, страх відмови, пошук кар’єрного зростання тощо. Соціологічні опитування показують, що 75% українців впевнені, що використання службових можливостей родичів та хабарі — це нормальна практика в державних установах. Можливо, людям не вистачає достовірної інформації, як діяти в таких ситуаціях. Адже екрани телевізорів та й соцмережі зараз активно використовують маніпулятивні інформаційні приводи.

Наприклад, антикорупційна боротьба зазвичай є маніпулятивною в передвиборчій агітації. Хоч питання боротьби з корупцією політики часто використовують у своїх популістських обіцянках, та опитування Програми «Долучайся!» показує, що українці не вірять у ці зміни. До прикладу, 15,7% респондентів вважають, що рівень корупції збільшився за останній рік. Також опитаних турбує політична корупція, бо кожен третій українець зараз готовий брати активну участь в протестах проти корупціонерів-посадовців та політиків.

Такий своєрідний відкат у боротьбі з корупцією спостерігається через зневіру людей. Адже лише 6,3% опитаних вважають, що уряд вживає ефективні заходи та антикорупційні інструменти. А більшість просто не бачить результату антикорупційних реформ. Тут спрацьовує принцип «безкарності великої риби» Коли люди розуміють, корупція активно розвивається на високих рівнях влади і залишається безкарною, то на місцях вона буде тільки процвітати. Прозорість та підзвітність, активна діяльність антикорупційних громадських організацій та головне — свідомість кожного з нас може змінити ситуацію в Україні.

Generated by Fontastic.me