Громадське опитування

А що ж про це думають жителі нашого села/міста/країни? Таку фразу часто можна почути перед тим, як далі лунатимуть дані з опитування громадської думки. Цю інформацію використовують засоби масової інформації, громадські організації, представники бізнесу та влади. Дані дають можливість зрозуміти ставлення громадян до певної політичної сили, громадської ініціативи, стартапу, продукту підприємства тощо. І такі опитування справді мають важливе значення, адже після їх опрацювання влада, бізнес чи громадські організації можуть проаналізувати свою діяльність чи продукт та зрозуміти, як рухатися далі (змінити, покращити, запропонувати альтернативу тощо).

Опитування організовують, щоб зрозуміти ставлення громадян до певних питань чи проблем. Наприклад, Програма «Долучайся!» проводить загальнонаціональні опитування громадян щодо їх залучення до громадського життя. Традиційний збір даних дозволяє зрозуміти, як ставляться українці до активізму загалом, впровадження реформ, протидії корупції та ініціатив громадського сектору тощо. Також дуже цікавим є опитування щодо цінностей українців, адже можна спостерігати, як вони змінюються із зміною влади, впровадженням нових реформ та черговими викликами в державі та світі. Обробка даних опитування та результати дають можливість працювати з громадянами більш відповідально та точно, враховуючи їхні думки та пропозиції.

Загалом опитування українців дають можливість уникнути поширення фейків, покращити якість створення інформації в українських медіа та допомогти громадянам аналізувати новини. Також за допомогою опитувань можна загалом дізнатися думку щодо певних питань та зрозуміти, який же приблизний, але цілком реальний стан речей у нашій країні. Збирати інформацію для опитування можна різними шляхами:

  • анкетування громадян (поширення матеріалів та збір даних у друкованих чи електронних носіях);
  • опитування (усний збір інформації та використання власних поміток в носіях);
  • онлайн-опитування (поширення анкети через мережу);
  • соціологічне опитування (збір інформації через запитання певній категорії людей);
  • опитування телефоном (через запитання під час телефонної розмови);
  • моніторинг (з’ясування громадської думки щодо певного питання);
  • експрес-опитування (для найбільш швидкого збирання даних);
  • екзит-пол (опитування виборців, коли вони вже проголосували).

Зараз користуються популярністю інтерактивні методи опитування. Мабуть, більшість з нас звертали увагу на опитування під час новин чи телепередач (коли треба перейти за посиланням, щось натиснути, надіслати смс чи зателефонувати). Цей метод є дуже зручним, адже вимагає мінімальну кількість зусиль для організатора. Але водночас і результат хоч швидкий, але не зовсім точний. Таке опитування проводять навіть у режимі реального часу, відразу ж презентуючи результати респондентам на екран. Але що це означає? Що взяв участь в цьому громадському опитуванні лише той, хто побачив цю інформацію. Тобто вибірка досить обмежена за своїми характеристиками. Генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто взагалі вважає такий метод справжньою загрозою для соціології. Експерт стверджує, що такий спосіб не є достовірним: ми знаємо думку лише тих, хто зателефонував/написав/надіслав нам цю думку. Але ми не знаємо, як насправді співвідносяться кількісно ті, хто відповів, а хто ні. А у глядачів складається враження, що таке опитування показує справжню думку громадян, але насправді — лише тих, хто вирішив зателефонувати та зміг це зробити.

Важливо не лише провести опитування та обробити результати, а ще й правильно їх потім інтерпретувати, використати для своїх матеріалів та досліджень. Тому користувачам такої статистики треба вміло читати та подавати дані, особливо це стосується журналістів, адже саме вони поширюють цю інформацію далі у медіа.

Generated by Fontastic.me