Голос громадянського суспільства України – Юлія Гречка

– Чи приділяєте Ви увагу ґендерним питанням під час спілкування зі своєю аудиторією?

Так, адже я феміністка і голова ще однієї громадської організації – “ДемАльянс Жінок”. В жіночій організації це волонтерська діяльність в вільний час, але я пишу багато публікацій на цю тему та маю телеграм канал, де пишу про жіноче лідерство, гендерну нерівність і надихаю читачок бути впевненими і сміливими.

У своїй діяльності завжди звертаю увагу на поведінку жінок в сфері антикорупції, на гендерні обмеження та на гендерну нейтральність. Ми в “Антикорупційному штабі” стараємося всі свої тексти робити гендерно нейтральними – це і про використання фемінітивів, і про зображення і жінки і чоловіка на ілюстраціях до публікацій в соціальних мережах, і на відбір людей в команду.

– Як це бути жінкою-лідеркою ОГС?

В громадському секторі доволі багато жінок, хоча в різних сферах по-різному. В цілому, жінкою-лідеркою в ОГС бути не важко. Інша справа, коли ти зустрічаєшся з представниками органів влади. Наприклад, я і наш виконавчий директор Сергій Миткалик приходимо на зустріч. Представник органу влади – чоловік – вітається з нами і питає, “А хто у вас директор, Сергій?”. Дивно, адже всі комунікації з ним вела я, на зустріч запросила я, але чомусь він підсвідомо вирішив, що саме чоловік є керівником антикорупційної ОГС. Часто подають руку чоловіку, мені – ні, також я помічаю, що часто чекають лідерства саме від чоловіка. Це не звинувачення, я знаю як працюють стереотипи, вони глибоко засіли в нашому підсвідомому, але таке є.

– Чи є у Вас поради молодим активісткам як досягти успіху в ОГС?

Я б хотіла порадити молодим активісткам проявляти лідерську позицію. Завжди. Так, як це роблять чоловіки, адже відомо, що рівень впевненості і хлопчиків вищий, ніж у дівчат з певних гендерно-культурних причин ще з дитинства. Не бійтеся висловитися, не бійтеся виступати, не бійтеся подаватися на вищі посади.

Я б порадила працювати з рівнем впевненості цілеспрямовано і виходити з зони комфорту: робити те, що страшно робити. Саме такі речі нас і розвивають.

І зрозумійте, що не існує ідеальних лідерів і лідерок! На вашому місці не могла б бути людина, яка знає і вміє все. Ми всі не ідеальні, а найкращі лідери – це ті, які постійно вчаться і розвиваються. Тому, якщо перед вами виникла нова перспектива, але вам здається, що ви не дотягуєте – погоджуйтеся і вчіться в процесі.

– Чи змінилось щось для розвитку жіночого активізму протягом останніх років?

З одного боку так, це і гендерний порядок денний в світі, багато обраних жінок в США, гендерні квоти на українських виборах, активність міжпарламентської групи “За рівні можливості”. В Україні набагато частіше стали говорити про сексизм, дискримінацію, важливість рівної представництва чоловіків та жінок у владі.

Але мене хвилює, що ніхто не говорить про материнство і батьківство. Всі роблять вигляд, що цього просто не існує в громадському середовищі і це десь там, в світі декрету і відпустки 🙂 Ми мали б більше говорити про материнство і батьківство як невід’ємну частину життя, яка не має бути від’єднання від роботи, від громадської діяльності. Ми маємо пропагувати баланс роботи-життя і починати просувати поєднання цих сфер. Особливо після ковіду і частої необхідності працювати з дому. Адже якщо уявити суспільне життя марафоном, то дорога у чоловіків і жінок однакова, але на шляху у жінки багато перепон – догляд за дітьми, хатні справи, декрети… Це ставить жінок в нерівну ситуацію і у нас було б набагато більше активних жінок у всіх сферах, якби цей баланс був би врахований.

– У чому важливість Міжнародного жіночого дня?

В тому, що це день про рівні права. Дуже не подобається, що в пострадянському світі всі вважають це днем краси і жіночності. Для мене це таке свято блюзнірства, великого обману: “Ми платимо вам на 22 % менше ніж чоловікам, але ось вам тюльпани раз на рік”.
8 березня по всьому світу відбуваються Марші рівності. Варто на них ходити і підтримувати, адже в цьому істинне значення цього свята. Також в цей день можна подивитися кіно про видатних жінок, або як виборювалися права жінок.

– Що, на Вашу думку, може зробити кожен з нас, щоб досягти ґендерної рівності?

Є такий вираз, “Що може зробити чоловік для гендерної рівності прямо зараз? – Зайнятися пранням” 🙂 Кожен з нас може почати з того, що створить у власній родині партнерські стосунки – рівномірне розподілення обов’язків по дому і догляду за дітьми. Це важливо, якщо в сім’ї і чоловік, і жінка працюють повний робочий день.

Ми також можемо вчити своїх синів доглядати за собою, вчити, що це нормально – прати, готувати, прибирати, і потім виростити їх в чоловіків, які здатні до партнерського шлюбу, а не “жінко, де їсти?”.

Ми можемо перестати нав’язувати нашим дочкам бантики-барбі-посудки, а показати їм весь спектр іграшок в магазині і дати шанс обрати, дати шанс погратися в космос і, можливо, стати космонавткою. Тобто, починати варто з власних родин.

Generated by Fontastic.me