Голос громадянського суспільства України – Андрій Пилипович

За даними нашого останнього опитування щодо громадського залучення, майже чверть респондентів вважають, що пересічні громадяни відіграють головну роль у боротьбі з корупцією. Однак лише 1% вживає заходів, повідомляючи про випадки корупції. Як прості громадяни можуть протистояти корупції та боротись з нею?

Громадяни мало повідомляють про корупцію через те, що багато людей не вірять, що це призведе до якихось наслідків. Крім того, переважна більшість звичайних громадян стикаються лише з дрібною корупцією, котру вони за корупцію не вважають: винагорода лікарю, вчителю, або відкуп від поліцейського.

Саме повідомлення про корупцію – ризикована справа. Воно повинне містити докази, наприклад, аудіо- та відеозаписи. На такий крок ідуть лише або активісти, котрі заздалегідь планують антикорупційне викриття, або людина, котру болісно зачепив корупційний випадок. Крім дрібної корупції існує ще корупція у великих розмірах, пов’язана з розкраданням посадовими особами майна громади. З такою корупцією звичайні громадяни зазвичай не стикаються взагалі. Вони можуть лише припускати, що в тому чи іншому випадку була корупція, але не маючи ніяких доказів, повідомити про корупцію не можуть.

 Боротьба з корупцією – процес досить складний та тривалий. Тому громадянин, котрий вирішив вдатись до такого протистояння, повинен усвідомлювати, що він буде вимушений докласти значну кількість зусиль та часу на боротьбу, котра не обов’язково закінчиться перемогою. Тому звичайна людина, яка стала на цей шлях, автоматично стає “активістом”. Один в полі не воїн. В боротьбі з корупцією це правило є також актуальним. Тому, якщо хтось хоче долучитись до боротьби з корупцією, він повинен знайти активістів в своєму населеному пункті або регіоні, та долучитись до їхньої діяльності, поступово отримати досвід та зв’язки. І боротись з корупцією разом з іншими активістами.

Державі важко стримувати корупцію самостійно, тому до боротьби з корупцією активно залучені як громадянське суспільство, так і міжнародні партнери. Наскільки значною є їх участь? 

На мою думку, в нашій країні саме громадянське суспільство є головним двигуном антикорупційного порядку денного. Я припускаю, що така ситуація характерна не тільки для України. Тобто, без уваги громадянського суспільства корумпована держава самостійно не буде боротись з корупцією. 

Громадянське суспільство – це головний гравець на полі боротьби з корупцією. Звичайно, історія знає випадки, коли влада самостійно без громадянського суспільства подолала корупцію. Наприклад, так сталося в Сінгапурі. Але такі випадки – це поодинокі винятки з правила.

Міжнародні партнери надають громадянському суспільству України три важливі речі: ресурси, досвід і підтримку. Ресурси дають можливість антикорупційним активістам та організаціям перейти від аматорства до професійної боротьби з проблемою. Досвід же передається у формі знання про те, як корупцію долали в інших країнах. А підтримка полягає в тискові міжнародних організацій на уряд країни задля того, щоб направити цей уряд на шлях боротьби з корупцією та активно ним просуватись. Тому, звичайно, роль міжнародних партнерів також досить вагома. 

Назвіть три антикорупційні “лайфхаки”, якими громадяни можуть скористатись у своєму повсякденному житті.

Якщо у вас немає конкретних доказів, не звинувачуйте посадовців напряму в корупції. Замість того, щоб сказати: “посадовець Петренко взяв хабар”, кажіть “я припускаю, що посадовець Петренко взяв хабар”. В іншому випадку посадовець може звинуватити вас в наклепі і через суд стягнути з вас чималу суму моральної шкоди. 

Спілкуючись з посадовцями, від яких ви очікуєте проявів корупції, вмикайте диктофон на своєму смартфоні. А за допомогою камери ви зможете зафільмувати випадки корупції. Вмикайте пристрої аудіо- і відео-фіксації заздалегідь.

Більше думок шукайте у спеціальному випуску нашого ньюзлетера

Generated by Fontastic.me