Розкажіть як вплинув карантин на роботу вашої організації? Як швидко ви змогли налагодити звичний ритм роботи? Чи багато активностей було скасовано/перенесено?
З початком карантину ми перенесли свою роботу онлайн. Фактично в роботі нічого не змінилося, однак, її стало більше. Нам довелося відкласти чи перенести онлайн кілька подій та навчальні курси, заплановані в рамках деяких проектів. Донори поставилися до цього з розумінням, оскільки всі в однаковій ситуації.
Які інформаційні технології (програми, додатки) допомогли роботі вашої організації під час карантину? Які з них спростили процеси? Які навпаки? Які з програм/додатків ви будете використовувати і надалі? Які з них ви не використовували до карантину?
Під час карантину ми почали проводити щоденні наради в Zoom та MS Teams та продовжили використання інших програм, якими користувалися й раніше (Asana, Slack, Office 365, Google Docs тощо).
Що, на вашу думку, стало найскладнішим для українських ГО?
Думаю, що не тільки для ГО, але й для всіх компаній робота вдома стала випробуванням, оскільки онлайн ніколи не замінить живого спілкування. Додатковий виклик для ГО – фандрейзинг, оскільки зараз усі економлять та допомагають боротьбі з коронавірусом.
Як швидко, на вашу думку, українські ГО змогли адаптуватись? І чи змогли взагалі?
Ті ГО, про які нам відомо, змогли адаптуватися досить швидко.
Які топ-три активності/ініціативи були на піку популярності під час карантину? Які з них залишаться після зняття обмежень?
Стало значно дешевше та простіше організовувати події – конференції, семінари тощо «переїхали» онлайн. Отже, учасникам не потрібно витрачати час на дорогу, а організаторам – на оренду приміщення та кава-паузи. Щоправда, з подій зник важливий елемент – неформальне спілкування та знайомства. Проте, оскільки міжнародні подорожі відновляться нескоро, думаю, найближчий рік – це рік онлайн-конференцій, особливо якщо учасники знаходяться далеко один від одного.
Чи є активності ГО, які показали свою неефективність під час карантину?
Карантин значно скоротив можливості для акцій прямої дії – таких як мітинги, пікети тощо (вони все одно відбувалися, але переважно стосувалися економічних питань). Зрозуміло, що цього року не відбудуться фестивалі, які були гарним способом для ГО вийти на нову аудиторію.
Які на вашу думку є три топ-виклики для громадянського суспільства в Україні після завершення карантину?
Ми вийдемо з карантину біднішими, тому більшість людей будуть зайняті пошуком заробітків, а не захистом своїх прав, освітою чи іншими речами «не першої необхідності». Окрім того, карантин показав, що люди доволі легко відмовляються від своїх прав (за опитуваннями, досить велика частка людей підтримувала обмеження чи навіть виступала за їх посилення). Тому стане ще складніше привернути увагу суспільства до питань, якими опікуються ГО. Бідність та висока невизначеність скорочують горизонт планування, який в Україні й так не був надто довгим. Отже, інституційні речі, які просуває громадянське суспільство, наразі не будуть пріоритетом громадян, бізнесу чи уряду. Відповідно, стане менше можливостей для збору коштів.
Чи є активності ГО, які громадський сектор вже ніколи не буде використовувати?
Досить довго не будуть використовуватися активності, які пов’язані з масовими зібраннями. Але сьогодні я б не казала «ніколи» про жодну з них.
Чи може громадянське суспільство України запропонувати щось керівництву держави для мінімізації наслідків карантину? Що може/має зробити держава для громадського сектору?
Громадянське суспільство уже «підставило плече», організувавши допомогу лікарям та вразливим категоріям населення. Окрім цього, громадські організації можуть запропонувати допомогу в ухваленні рішень – наприклад, оцінку впливу тих чи інших політик. Держава має налагодити комунікації з громадським сектором та ставитися до нього як до цінного активу, а не перешкоди.
Робота яких українських ГО стане найбільш затребуваною серед українців у найближчі півроку/рік?
На найближчу перспективу це, безумовно, пацієнтські організації та ті, які допомагають лікарням. Робота інших ГО може здаватися менш нагальною, але вона не менш важлива. Адже важливо і підвищувати якість освіти, і вибудовувати інститути, і допомагати громадянам захищати свої права. Це все – основа успішної демократичної країни.
