Держава та громадянське суспільство

Свобода слова та ЗМІ, незалежність організацій та громад, можливість співпрацювати з представниками влади, прозорість прийняття рішень політичними силами — все це говорить про наявність сильного громадянського суспільства в демократичній сучасній державі. Та як же самій державі гармонійно співіснувати з цим небайдужим та активним суспільством? А населенню — з цим регулятором суспільних відносин? 

Відповіді будуть складні, але можемо точно стверджувати про таке: у державі, яка будує громадянське суспільство, першочерговість має надаватися саме народу. Такий фокус на ролі народу дозволяє сприймати країну як кермо, яке веде нас у правильному напрямку. У цих взаємовідносинах точно йдеться про партнерство. Адже це фундамент, на якому має впевнено стояти громадянське суспільство та правова держава. Найцікавіше те, що ці два явища не можуть рухатися вперед поодинці, ба більше — вони не можуть повноцінно існувати один без одного. Бо без держави немає громадянського суспільства, а останнє є умовою для функціонування правової держави. І чим більше та якісніше розвинене суспільство, тим швидше розвивається країна. Тому гармонійне співвідношення та взаємодія громадянського суспільства і держави є різними сторонами одного предмета. Однак варто наголосити, що така взаємодія можлива лише у правовій державі з демократичним режимом. 

Кожен громадянин та громадянка України розуміє, що правова соціальна держава та громадянське суспільство мають розвивати один одного. До прикладу, держава має створювати для необхідні умови для розвитку, а головне — не втручатися в діяльність громад (читай — не заважати). А представники громадянського суспільства мають бути базою та підґрунтям правової держави. Виходить, що права і свободи є головною ланкою, яка з’єднує населення та країну. Тобто громадянське суспільство як противага державі підпорядковує своєму контролю та впливові країну (завдяки наявності політичних прав). Сама влада держави, її можливість керувати та приймати рішення, які впливають на всіх її жителів, прямо залежить від задоволення власних потреб народу. Тобто дихотомія громадянського суспільства і держави полягає в задоволенні головних потреб громадян, а не потреб держави. Чиновники та державний апарат існують для безпечного життя населення у правовій державі. Таке усвідомлення має велике значення для формування культури громадянського суспільства, адже тоді українці зможуть свідомо використовувати свої політичні права, контролювати, ініціювати та допомагати владі приймати правильні рішення, які співпадають з інтересами всього населення.

Плідна взаємодія держави та громадянського суспільства має вирішувати конкретні завдання. Наприклад, такими завданнями більшість експертів називає розробку та закріплення на практиці різноманітних форм демократії участі. Головною проблемою у такій взаємодії ще досі є сфера саме взаємовідносин між владою та громадою. Бо часто представники влади просто не розуміють можливостей, ресурсів команд та організацій активістів, які можна було б використати з користю. Але як саме їх використовувати та якою загалом є роль органів влади у розвитку громадянського суспільства? Зазвичай люди вважають, що основне навантаження у прийнятті потрібних для них рішень мають мати представники влади, а ще бажано — запитати в громади, в чому саме вони мають необхідність. Та є меншість, яка чітко розуміє, що така співпраця можлива лише за наявності партнерських відносин.

Не варто й забувати, що сильне громадянське суспільство, його політична система і держава говорить про сталий та стабільний розвиток країни. Дехто з експертів розглядає громадянське суспільство як окремий незалежний рушій розвитку країни, дехто сприймає його як невід’ємну частину держави. Та поширеною є думка, що основна місія громадськості — це створення так званого соціального капіталу, який дозволяє об’єднати суспільство за допомогою довіри, співпраці та розуміння. 

Недостатня комунікація між представниками влади та громадськістю, низька ефективність деяких спеціалістів, нестача уваги та підтримки від країни громадському сектору заважають національній державі і громадянському суспільству працювати в тандемі повноцінно. І це не зважаючи на те, що основною ціллю та місією громадянського суспільства є — гарантувати право людини, шукати справедливість, вдосконалювати стосунки між людьми у всіх сферах: від органів влади до ініціативних груп активістів. Навіть у бізнесі зараз ключову роль відіграють саме soft skills, які допомагають створити ефективну структуру, емпатичну команду, чіткі завдання та що не менш важливо — зрозумілі критерії виміру своїх цілей. «Що має статися, що б ви зрозуміли, що ваша ціль досягнута?». Це актуальне питання й для організації влади та громадянського сектору. Адже щоб починати рух, треба знати, коли ваша потреба буде повністю задоволена та коли саме треба зупинитися чи змінити вектор.

Generated by Fontastic.me