Чому українці уникають активної участі у залучені громадської діяльності

Жителі України зазвичай долучаються до громадської діяльності в громаді, але не хочуть активно брати участь в усіх процесах. Такого висновку дійшли завдяки загальнонаціональному дослідженню щодо громадського залучення (зима 2020 року), яке зробила Програма «Долучайся!». Це дослідження показало ставлення українців до міграції та еміграції, реформування України, факторів, які впливають на вибір кандидата на виборах, ставлення до життя загалом та формування власних принципів. Хоч сам рівень залученості до життя своєї громади та країни в українців незначний, але зацікавлення та пошук інформації зростає. Наприклад, поки 32,8% опитаних долучаються до активностей у своїй громаді час від часу, то до діяльності громадських організацій в Україні долучається лиш 16,9% респондентів.

Причина в тому, що більшість громадян не має достатньої кількості інформації про громадські об’єднання та те, які питання ці команди здатні вирішити. Також частина українців просто не вірить, що кожен з нас має змогу вплинути на якусь проблему чи просто змінити підхід до роботи чого-небудь, сформувати нове сприйняття тощо. А членів активного суспільства досі сприймають як зацікавлених людей, які представляють чиїсь інтереси.

Проблема ще в тому, що громадських активістів сприймають як волонтерів, тобто тих, хто лише будує дитячі майданчики, ремонтує сходи біля під’їзду, купує продукти пенсіонерам у супермаркетах та допомагає сиротам. А от речі, які безпосередньо впливають на наше життя та потребують громадського контролю, вважають далекими та незмінними. До прикладу, лише 1,5% громадян коли-небудь повідомляли про корупцію в органи поліції чи прокуратури. Майже стільки ж українців із цим запитом зверталися лише до ЗМІ. Також громадяни зазвичай очікують моментальних результатів діяльності ініціатив, а на це потрібні іноді навіть роки. Це стосується й очікувань від реформ в Україні: третина респондентів сподіваються, що реформи змінять їхні життя уже впродовж трьох років, тоді як кожен п’ятий виділяє чотири чи п’ять років на реалізацію. Та загалом негативні враження більш популярні, адже лише 2,4% людей розповідають, що бачать позитив у змінах у житті країни.

Контролювати представників органів місцевої влади, реагувати на корупційні ризики, моніторити використання бюджету та сприяти процесам реформ — це не менш важливі питання, які потребують залучення громади. Якщо ж говорити про самі форми демократичної участі, то українці зазвичай долучаються до роботи різноманітних громадських комітетів (8,1%), громадських слухань (6,4%) та мирних зібрань (4,4%). Також респонденти розповіли, що активніше подають скарги щодо різних інфраструктурних питань та ініціюють підтримку електронних петицій. До речі, звертатися в адміністративні державні установи жителям легше телефоном або через онлайн-платформи, тобто через ті формати, які не вимагають особистої зустрічі та озвучування проблеми. Тому громадам необхідні представники, які не бояться говорити про наболілі питання, мають сміливість щось змінювати не лише у своїй голові та думках, розуміти, що саме вони відповідальні за своє завтра. Мета кожної громадської організації об’єднати якнайбільше таких людей навколо своєї проблематики, а ті, своєю чергою, мають поширювати ідеї, які пропагує команда, та залучати ще більше людей до прийняття спільних рішень. До команд здебільшого долучаються також меценати, які просто не мають достатньо часу, але готові фінансово підтримувати діяльність тієї чи іншої організації. Це важливий елемент функціонування ініціатив, адже українці ще не мають сталої культури донації чи пожертв на розвиток громадських організацій. Тому завдяки спонсорам багато об’єднань можуть займатися втіленням своїх цілей без пошуку додаткових можливостей.

Також причиною, чому українці уникають долучення до громадської діяльності, є страх брати на себе відповідальність. Відповіді опитаних дають зрозуміти, що хоч свободу українці цінують понад усе, але сподіваються і на державу. 47,8% респондентів вважають, що саме держава має забезпечувати добробут, бути зобов’язаною кожному, тоді як 30% опитаних визнають, що життя людини залежить лише від неї. Зараз громадські організації України намагаються розвивати у громадян розуміння, що все можна змінити на краще власними силами. І саме для цього ініціативні представники суспільства шукають однодумців. Сходити на вибори, організувати прибирання біля свого будинку разом з мешканцями, відвідати засідання міської ради, реагувати на будь-які випадки корупції в університеті — це має стати звичайними справами для нас. Бо головне для України зараз — зрозуміти, що лише маленькими кроками на місцях ми можемо змінювати країну загалом. У своїй громаді, селі, селищі чи місті варто будувати краще майбутнє тут і зараз.

Generated by Fontastic.me